ІНГУЛЕ́ЦЬКА ЗРО́ШУВАЛЬНО-ОБВО́ДНЮВАЛЬНА СИСТЕ́МА — меліоративна система у Миколаївській та Херсонській областях. Створено 1951–63. Площа зрошуваних земель 62,7 тис. га, обводне­н­ня — 175 тис. га. Ґрунтовий покрив пред­ставлений чорноземами пів­ден­ними гумусовими і темно-каштановими ґрунтами. На глибині кількох метрів від поверх­ні залягають горизонти легкорозчин­них солей, що негативно впливають на стан зрошуваних земель, зокрема спо­стерігається під­топле­н­ня, іригаційна ерозія ґрунтів та інші негативні явища. Основне джерело живле­н­ня системи — Дні­про, вода з якого антирічкою по річищу р. Інгулець (на від­тинку 83 км) надходить до місця водозабору насосної станції потужністю 36 м3/сек., а далі самоплином — до Інгулецького ка­налу. З ка­налу вода подається у роз­подільні між­господарські ка­нали (загальна довжина 465 км) і в мережу внутріві­домість-господарських ка­налів (загальна довжина 1263 км). Для водорегулюва­н­ня збудовано понад 4 тис. гідротехнічних споруд, дренажну систему на площі 5,6 тис. га та колекторну мережу для ски­да­н­ня вод загальна довжина 596 км. Водопо­стача­н­ня усіх галузей сільськогосподарського виробництва від­бувається за рахунок ставків (джерела живле­н­ня внутрігосподарських ка­налів). Зрошують поля під зерновими, овочевими та кормовими культурами за допомогою дощувальних машин та установок.