Інгульський Петро Мокійович
Визначення і загальна характеристика
ІНГУ́ЛЬСЬКИЙ Петро Мокійович (04(17). 07. 1912, с. Медівка, нині Оратів. р-ну Вінн. обл. — 22. 07. 1976, Львів) — прозаїк. Член СПУ (1955). Респ. премія ім. Я. Галана (1970). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Харків. хім.-технол. інститут (1937). Від 1946 — відп. секр. львів. обл. г. «Вільна Україна»; 1965–72 — директор респ. видавництва «Каменяр». Відп. секр. Львів. організації СПУ (1946–76). Почав друкуватися від 1947. Осн. теми творчості — соц. перетворення на зх.-укр. землях, турботи і праця людей. Автор публіцист. кн. «Слово про побратимів» (1968), «З усіх доріг» (1977; обидві — Львів), «Клятва і пам’ять» (К., 1983).
Додаткові відомості
- Основні твори
- Заводські будні: Оповідання. Л., 1955; Джерела б’ють: Оповідання. Л., 1956; Вірність: Оповідання. Л., 1958; Не журіться, мамо: Оповідання. Л., 1959; Коли скресають ріки: Оповідання. Л., 1960; К., 1961; Львівська легенда: Оповідання. Л., 1962; Було і мені сімнадцять: Оповідання. Л., 1963; Відгомін. Вірність. В Загір’ї: Повісті. К., 1963; Примруженим оком: Гуморески. Л., 1963; Ватра: Оповідання. Л., 1964; Роман Подоляк про себе і про людей: Чотири сторінки щоденника. Л., 1965; Обрії пахнуть вітрами: Оповідання. Л., 1972; Смак джерельної води: Оповідання. Л., 1975.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
