Індекс цитувань
ІНДЕКС ЦИТУВА́НЬ — відносний показник оцінювання роботи дослідників та наукових колективів, який визначає вплив вченого або установи на світову науку, якість проведених наукових досліджень. Система баз даних І. ц. (Science Citation Index — SCI) розроблена Філадельфійським інститутом наук. інформації (США) під керівництвом Ю. Ґарфілда на основі аналізу бібліографічних посилань і цитувань наук. досягнень, сформувалася на поч. 1960-х рр.
На сьогодні найпоширенішими універсальними базами даних є «Web of Science» (до 2016 р. підтримулася видавництвом «Thomson Reuters», нині — компанією «Clarivate Analytics»; станом на 2019 містить дані про понад 159 млн наук. статей з усіх галузей знань, виданих від 1900, та про понад 1,7 блн цитувань; для порівняння: у 2009 р. — про 46 млн наукових статей та понад 727,5 млн цитувань) і «Scopus» (підтримує видавництво «Elsevier», містить дані про статті у понад 36 377 журналах з природничих, технічних і соціогуманітарних наук). У цих базах даних подано в електронному вигляді бібліографічні описи всіх статей з реферованих наукових журналів, що дає можливість користувачам в усьому світі вести швидкий інформаційний пошук за багатьма критеріями (галузь знань, автор, країна, наукова установа тощо).
Традиція систематизації посилань на праці попередників сформувалася в європейській науці у серед. 19 ст. Нині світова наук. спільнота оцінює «вагу» наук. публікації за кількістю посилань на неї; а наук. рейтинг автора — за кількістю цитувань його робіт, зокрема у природничих науках число посилань понад 10 означає, що статтю відзначили колеги, а понад 100 — що вона справді містить принципово новий результат, важливий для розвитку цілої галузі знань. Так само на основі баз даних отримують наук. рейтинги університетів, дослідних центрів і країн.
У вжиток увійшов ще один пов’язаний з І. ц. показник — індекс Гірша, який кількісно дорівнює числу статей певного автора, кількість посилань на які у базах даних дорівнює або перевищує значення індексу Гірша. Напр., індекс Гірша автора дорівнює 10, якщо у нього є 10 статей, на кожну з яких зафіксовано 10 або більше посилань у базах даних (індекс Гірша, що дорівнює 15–20, є показником ученого світового рівня).
З І. ц. також пов’язаний такий критерій оцінювання рейтинговості наукового журналу, як імпакт-фактор. Його визначають щороку як відношення числа посилань на статті, вміщені в журналі упродовж двох минулих років, до числа статей, надрукованих у поточному році. Авторитетні галузеві міжнародні журнали мають імпакт-фактор зазвичай у межах 1–5, широкопрофільні журнали рівня «Nature» чи «Science» — понад 10.
І. ц., визначені за допомогою баз даних «Web of Science» і «Scopus», відрізняються, оскільки ці бази різняться переліком журналів, публікації в яких вони реферують (обидві бази містять дані про всі без винятку провідні наукові журнали, водночас кількість реферованих українських наукових видань у базі даних «Scopus» більша, ніж у базі даних «Web of Science»), хоча загалом наукометричні дані за обома базами співвідносні.
Проблемою української науки була і лишається інформаційна відірваність від світової науки. Переважна більшість наук. видань в Україні розрахована на суто внутрішній обіг. Багато українських наук. видань не відповідають критеріям обов’язкового незалежного рецензування статей, наявності міжнародної редколегії, веб-сайту з розміщенням англомовних резюме статей тощо (особливо це помітно на прикладі видань у галузі соціогуманітарних наук).
Ситуація почала активно змінюватися останнім часом, зокрема після того, як у 2018 р. з’явився новий порядок формування переліку фахових видань, що передбачає градацію наук. видань за ступенем їх включення у міжнародний наукометричний простір (наук. видання поділено на категорії «A», «Б» і «В»). Станом на кін. 2019, за даними реєстру УкрІНТЕІ, лише 71 українське наук. видання індексується міжнародними базами даних «Web of Science» та / або «Scopus» (категорія «A»).
Окремою проблемою є платний доступ до баз даних через мережу Інтернет — помірні для західних дослідників ціни часто недоступні для українських учених, які відтак просто позбавлені об’єктивної інформації про міжнародний резонанс їхніх досліджень. Проте у 2019 р. в Україні з’явилася безкоштовна база даних наук. цитувань «Open Ukrainian Citation Index», створена з ініціативи Міністерства освіти і науки України.
Періодично виникають дискусії щодо адекватності оцінок окремих публікацій та їхніх авторів за допомогою методів, базованих на даних про цитування, зокрема показники справді великих учених (індекс Гірша А. Айнштайна, М. Планка, М. Боголюбова та ін.) не надто високі.
Невизначеним залишається питання оцінювання індивідуального внеску вченого у колективній праці. Крім цього, міжнародні бази даних фактично ігнорують такий показник, як наукові монографії, що традиційно високо цінувалися у радянській та продовжують цінуватися в українській наук. ієрархії. Негативним наслідком запровадження І. ц. як основного критерію ефективності наук. роботи стала поширена практика штучного взаємного цитування «дружніх» науковців на роботи один одного з метою підвищення І. ц. (хоча об’єктивної потреби в таких цитуваннях може не бути) і, навпаки, ігнорування робіт «недружніх» науковців чи колективів.
Окрема проблема пов’язана з оцінюванням галузей досліджень, що мають виразно національний чи регіональний характер (українська фольклористика, флора Українського Полісся тощо). Праці з цих напрямів, звичайно, не можуть отримати такого І. ц., як, наприклад, з пріоритетних галузей біології, медицини чи природознавства. Однак, незважаючи на всі недоліки, І. ц. є найважливішим критерієм оцінювання як окремої роботи й окремого вченого, так і наукових установ і держав загалом, тому перед Україною стоїть нагальне завдання ширшого входження її наукових видань до міжнародних баз даних і зміни системи оцінювання наукових результатів відповідно до міжнародних стандартів.
Літ.: Маршакова-Шайкевич И. В. Система цитирования научной литературы как средство слежения за развитием науки. Москва, 1988; R. O. Vlokh. Bibliometric and statistical analyses of Ukrainian scientific journals. Physics journals // Ukrainian Journal of Physical Optics. 2010. Vol. 11, suppl. 1.
М. В. Стріха
Рекомендована література
- Маршакова-Шайкевич И. В. Система цитирования научной литературы как средство слежения за развитием науки. Москва, 1988;
- R. O. Vlokh. Bibliometric and statistical analyses of Ukrainian scientific journals. Physics journals // Ukrainian Journal of Physical Optics. 2010. Vol. 11, suppl. 1.
М. В. Стріха
Світ-суспільство-культура 
