Індекс цитувань

Визначення і загальна характеристика

ІНДЕКС ЦИТУВА́НЬ — від­носний показник оцінюва­н­ня роботи дослідників та наукових колективів, який ви­значає вплив вченого або установи на світову науку, якість проведених наукових досліджень. Система баз даних І. ц. (Science Citation Index — SCI) роз­роблена Філадельфійським ін­ститутом наук. інформації (США) під керівництвом Ю. Ґарфілда на основі аналізу бібліо­графічних посилань і цитувань наук. досягнень, сформувалася на поч. 1960-х рр.

На сьогодні найпоширенішими універсальними базами даних є «Web of Science» (до 2016 р. під­тримулася видавництвом «Thomson Reuters», нині — компанією «Clarivate Analytics»; станом на 2019 містить дані про понад 159 млн наук. статей з усіх галузей знань, ви­даних від 1900, та про понад 1,7 блн цитувань; для порівня­н­ня: у 2009 р. — про 46 млн наукових статей та понад 727,5 млн цитувань) і «Scopus» (під­тримує видавництво «Elsevier», містить дані про стат­ті у понад 36 377 журналах з природничих, технічних і соціогуманітарних наук). У цих базах даних по­дано в електрон­ному ви­гляді бібліо­графічні описи всіх статей з реферованих наукових журналів, що дає можливість користувачам в усьому світі вести швидкий інформаційний пошук за багатьма критеріями (галузь знань, автор, країна, наукова установа тощо).

Традиція систематизації посилань на праці попередників сформувалася в європейській науці у серед. 19 ст. Нині світова наук. спільнота оцінює «вагу» наук. публікації за кількістю посилань на неї; а наук. рейтинг автора — за кількістю цитувань його робіт, зокрема у природничих науках число посилань понад 10 означає, що ста­т­тю від­значили колеги, а понад 100 — що вона справді містить принципово новий результат, важливий для роз­витку цілої галузі знань. Так само на основі баз даних отримують наук. рейтинги університетів, дослідних центрів і країн.

У вжиток уві­йшов ще один повʼязаний з І. ц. показник — індекс Гірша, який кількісно дорівнює числу статей певного автора, кількість посилань на які у базах даних дорівнює або пере­вищує значе­н­ня індексу Гірша. Напр., індекс Гірша автора дорівнює 10, якщо у нього є 10 статей, на кожну з яких зафіксовано 10 або більше посилань у базах даних (індекс Гірша, що дорівнює 15–20, є показником ученого світового рівня).

З І. ц. також повʼязаний такий критерій оцінюва­н­ня рейтинговості наукового журналу, як імпакт-фактор. Його ви­значають щороку як від­ноше­н­ня числа посилань на стат­ті, вміщені в журналі упродовж двох минулих років, до числа статей, на­друкованих у поточному році. Авторитетні галузеві між­народні журнали мають імпакт-фактор за­звичай у межах 1–5, широко­профільні журнали рівня «Nature» чи «Science» — понад 10.

І. ц., ви­значені за допомогою баз даних «Web of Science» і «Scopus», від­різняються, оскільки ці бази різняться пере­ліком журналів, публікації в яких вони реферують (обидві бази містять дані про всі без винятку провід­ні наукові журнали, водночас кількість реферованих українських наукових ви­дань у базі даних «Scopus» більша, ніж у базі даних «Web of Science»), хоча загалом наукометричні дані за обома базами спів­від­носні.

Про­блемою української науки була і лишається інформаційна ві­дірваність від світової науки. Пере­важна більшість наук. ви­дань в Україні роз­рахована на суто внутрішній обіг. Багато українських наук. ви­дань не від­повід­ають критеріям обовʼязкового незалежного рецензува­н­ня статей, наявності між­народної редколегії, веб-сайту з роз­міще­н­ням англомовних резюме статей тощо (особливо це помітно на прикладі ви­дань у галузі соціогуманітарних наук).

Ситуація почала активно змінюватися остан­нім часом, зокрема після того, як у 2018 р. зʼявився новий порядок формува­н­ня пере­ліку фахових ви­дань, що перед­бачає градацію наук. ви­дань за ступенем їх включе­н­ня у між­народний наукометричний про­стір (наук. ви­да­н­ня поділено на категорії «A», «Б» і «В»). Станом на кін. 2019, за даними реєстру УкрІНТЕІ, лише 71 українське наук. ви­да­н­ня індексується між­народними базами даних «Web of Science» та / або «Scopus» (категорія «A»).

Окремою про­блемою є платний до­ступ до баз даних через мережу Інтернет — помірні для західних дослідників ціни часто недо­ступні для українських учених, які від­так просто по­збавлені обʼєктивної інформації про між­народний резонанс їхніх досліджень. Проте у 2019 р. в Україні зʼявилася без­коштовна база даних наук. цитувань «Open Ukrainian Citation Index», створена з ініціативи Міністерства освіти і науки України.

Періодично виникають дис­кусії щодо адекватності оцінок окремих публікацій та їхніх авторів за допомогою методів, базованих на даних про цитува­н­ня, зокрема показники справді великих учених (індекс Гірша А. Айнштайна, М. Планка, М. Боголюбова та ін.) не надто високі.

Неви­значеним залишається пита­н­ня оцінюва­н­ня індивідуального внеску вченого у колективній праці. Крім цього, між­народні бази даних фактично ігнорують такий показник, як наукові моно­графії, що традиційно високо цінувалися у радянській та продовжують цінуватися в українській наук. ієрархії. Негативним наслідком за­провадже­н­ня І. ц. як основного критерію ефективності наук. роботи стала поширена практика штучного взаємного цитува­н­ня «дружніх» науковців на роботи один одного з метою під­вище­н­ня І. ц. (хоча обʼєктивної потреби в таких цитува­н­нях може не бути) і, навпаки, ігнорува­н­ня робіт «не­дружніх» науковців чи колективів.

Окрема про­блема повʼязана з оцінюва­н­ням галузей досліджень, що мають виразно національний чи регіональний характер (українська фольклористика, флора Українського Поліс­ся тощо). Праці з цих напрямів, звичайно, не можуть отримати такого І. ц., як, на­приклад, з пріоритетних галузей біо­логії, медицини чи природо­знавства. Однак, не­зважаючи на всі недоліки, І. ц. є найважливішим критерієм оцінюва­н­ня як окремої роботи й окремого вченого, так і наукових установ і держав загалом, тому перед Україною стоїть нагальне зав­да­н­ня ширшого входже­н­ня її наукових ви­дань до між­народних баз даних і зміни системи оцінюва­н­ня наукових результатів від­повід­но до між­народних стандартів.

Літ.: Маршакова-Шайкевич И. В. Система цитирования на­учной литературы как средство слежения за развитием науки. Москва, 1988; R. O. Vlokh. Bibliometric and statistical analyses of Ukrainian scientific journals. Physics journals // Ukrainian Journal of Physical Optics. 2010. Vol. 11, suppl. 1.

М. В. Стріха

Завантажити статтю