Інджієв Ліджі

ІНДЖІ́ЄВ Ліджі (Инҗин Лиҗ; 26. 10(08. 11). 1913, с. Годжур, нині Калмикія, РФ — 26. 12. 1995, м. Еліста, Калмикія) — калмицький письменник, перекладач. Нар. поет Калмикії (1973). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Моск. інститут журналістики (1938). Писав калмиц. і рос. мовами. Автор поет. кн. «Байр» («Радість», 1940), «Мана чидл» («Наша сила», 1941), «Ханлт» («Вдячність», 1958), «Җилмүд болн теегм» («Роки і степ мій», 1967), «Буря и деревья» (1970), «Теегин хаалһсар» («Степовими дорогами», 1983), «Цевр теңгр» («Чисте небо», 1987), п’єси «Байчха» (1934), зб. оповідань «Байсагдсн зүркд» («Зачаровані серця», 1966), роману «Ольдан күүкн» («Дочка Ольди», 1962), повісті «Большевикүд» («Більшовики», 1972). В останні роки життя видав кн. «Мартгдшго нерд» («Незабутні імена», 1990) та «Хойр ботьта суңһгдсн үүдәврмүдин хураңһн» («Вибрані твори у двох томах», 1993). Твори І. прониз. щирим почуттям любові до рідної землі та її людей, наповнені світлими барвами. Переклав калмиц. мовою окремі твори О. Пушкіна, М. Лермонтова, А. Чехова, М. Горького, М. Шолохова, І. Куратова, Е. Межелайтіса, С. Неріс, І. Франка, Лесі Українки, І. Микитенка, М. Рильського, М. Бажана, П. Ребра. Присвятив кілька віршів Т. Шевченкові, 1939 і 1975 переклав «Заповіт» (другий варіант увійшов до антології «Тарас Шевченко. “Заповіт” мовами народів світу», К., 1989), а також вірші «Думка» («Вітре буйний, вітре буйний…»), «На вічну пам’ять Котляревському», «Не нарікаю я на Бога…». На укр. тему написав також поет. твори «Ленинә Днепрогэст» («Дніпрогес ім. Леніна») та «Ганна тенд бәәнә» («Там Ганна живе»; обидва опубл. у його зб. «Бадм-цецгин туск домг» / «Легенда про лотос», 1984). Залишив спогади про І. Микитенка. Був ініціатором і учасником Днів калмиц. літ-ри в Запоріз. обл. (1971) та Днів укр. літ-ри в Калмикії (1972). Окремі твори І. переклали українською мовою М. Гірник та Г. Іванов.

Завантажити статтю