Індикатори

ІНДИКА́ТОРИ (лат. indicator, від indico — вказую, ви­значаю) — речовини, які при внесен­ні у невеликій кількості в аналізований роз­чин засвідчують певною ознакою (зміна забарвле­н­ня, люмінесценції, утворе­н­ня осаду) закінче­н­ня хімічної реакції або зміну концентрації іонів гідрогену у роз­чині. І. найчастіше за­стосовують в обʼєм. аналізі для фіксува­н­ня кінцевої точки титрува­н­ня. Поділяють на зворотні та незворотні. Зміна забарвле­н­ня зворот. І. може від­буватися багаторазово (напр., метиловий оранжевий при зміні рН-роз­чину змінює забарвле­н­ня з жовтого на червоний і навпаки). Незворотні І. руйнуються під час хім. реакції з титрантом (напр., метиловий оранжевий у кінцевій точці титрува­н­ня окислюється надлишком титранту-окисника і змінює своє забарвле­н­ня). І. поділяють на внутр. і зовнішні. Перші вводять у роз­чин, який аналізують. Реакцію із зовн. І. здійснюють поза аналізованою пробою: фільтрувал. папір просочують роз­чином І. і на нього наносять краплю роз­чину, який аналізують. Від­повід­но до класифікації обʼєм. методів аналізу роз­різняють кислотно-основні, адсорбц., комплексонометричні (металоіндикатори) й окисно-від­новні І. Кислотно-основні І. змінюють свій колір при зміні концентрації іонів гідрогену та від­повід. зміні рН (напр., без­барв. фенолфталеїн при пере­ході від нейтрал. середовища до лужного стає червоним). Для методів осадже­н­ня часто необхідні специфічні І., які адсорбуються поверх­нею осаду внаслідок зміни знака його заряду і змінюють забарвле­н­ня (адсорбц. І.). Для комплексонометрич. титрува­н­ня за­стосовують І., що утворюють забарвлені роз­чин­ні комплексні сполуки з іонами металів, які ви­значають. Для окисно-від­нов. титрува­н­ня використовують окисно-від­новні І., здатні окислюватися або від­новлюватися зі зміною забарвле­н­ня. Цей процес від­бувається у певному інтервалі значень окисно-від­нов. потенціалу. Індикатор. папір — папір, на якому закріплено ті чи ін. хромоген­ні ре­агенти, що змінюють свій колір унаслідок дії на них певних речовин. Для його виготовле­н­ня спец. папір насичують хромоген. ре­агентами та допоміж. речовинами (буферні роз­чини, емульгатори, каталізатори та ін.). Його також готують шляхом ім­мобілізації хромоген. ре­агентів на целюлоз. основі. Після дії речовин, які ви­значають, на індикатор. папері утворюються забарвлені ре­активні зони. Забарвле­н­ня ре­актив. зон порівнюють візуально зі стандарт. шкалами або вимірюють коефіцієнти від­би­т­тя зон за допомогою детектора (фотометра). Індикатор. папір за­стосовують як для якіс., так і для кількіс. аналізу природ. та стіч. рідин, технол. роз­чинів, біол. рідин організму, фармацевт. препаратів тощо. Використовують також універсал. індикатор. папір, який містить суміш певних кислотно-основ. індикаторів і дає можливість ви­значити рН в інтервалі 0–14. Широко за­стосовують йодокрохмал. папір (містить калію йодид та крохмаль), який у присутності окисників забарвлюється у синій колір. Ві­домий індикатор. папір для ви­значе­н­ня купрум(ІІ)-, нікол(II)-, цинк(ІІ)-, кобальт(ІІ)-, меркурій(ІІ)-, аргентум(І)-, ферум(II)-, ферум(ІІІ)-катіонів; наявності глюкози у сечі та крові, ацетону та ін. За­звичай індикатор. папір використовують для екс­прес-аналізу в аналіт., фармацевт. та токсикол. хімії.

Завантажити статтю