Індонезія, Республіка Індонезія
ІНДОНЕ́ЗІЯ, Республіка Індонезія (Indonesia, Republik Indonesia) — острівна держава у Південно-Східній Азії. Знаходиться на островах (17 508) Малайського архіпелагу та у західній частині острова Нова Ґвінея. До її складу входять Великі (Калімантан (окрім північної і північно-західної частини), Суматра, Сулавесі, Ява і Мадура) та Малі (крім частини острова Тімор) Зондські острови і Молуккські острови. На Півночі та у центральній частині омивається Тихим, на Північному Заході, Заході та Півдні — Індійським океанами та їхніми морями; на суходолі межує з Малайзією (острів Калімантан), Папуа — Новою Ґвінеєю (острів Нова Ґвінея) та Східним Тімором (острів Тімор). Площа 1904,6 тис. км2. Населення 243 млн осіб (2010), переважно індонезійці (яванці — 40,6 %, сунди — 15 %, мадурці — 3,3 %, мінанґкабау — 2,7 %, малайці, буґи, батаки, балійці, банджари, аче, даяки, макасари, сасаки), проживають також китайці, араби. Природний приріст населення 1,097 % (при рівні фертильності 2,28 дитини на одну жінку). Міське населення складає 44 %. Віросповідання: іслам — 86,1 %, християнство — 8,7 % (протестантизм — 5,7 %, католицизм — 3 %), індуїзм — 1,8 %. Столиця — Джакарта (18,3 млн осіб; 2007). Найбільші міста (млн осіб): Бандунґ (5,98), Медан (4,05), Сурабая (4), Палембанґ (2,06), Макасар (1,72), Чиребон (1,65), Джокʼякарта (1,57), Семаранґ (1,53). Адміністративний поділ — 31 провінція (зокрема 2 автономні) та 2 особливі адміністративні округи (Джакарта і Джокʼякарта). Державна мова — індонезійська. Грошова одиниця — індонезійська рупія. Державний устрій — президентська республіка. Глава держави — президент. Законодавчий орган — двопалатний Народний консультативний конгрес (Рада народного представників і Рада представників регіонів). Член ООН, АСЕАН, МВФ, СОТ.
Перші державні утворення на території сучасного Індонезії зʼявилися у 2–5 ст. У 10–11 ст. на острові Ява виникло князівство Матарам. У 13–15 ст. майже вся територія сучасного Індонезії перебувала під владою яванського князівства Маджапахіт. У 16 ст. розпочато її активну колонізацію португальцями, згодом голландцями, які до середини 18 ст. захопили Яву, а до початку 20 ст. — всю територію сучасного І. Під час другої світової війни Індонезія окупована Японією, 1945–49 — Великою Британією та Нідерландами. 1949 Нідерланди визнали незалежність І. Від 1950 — унітарна республіка. 1968 Президентом країни став генерал М. Сухарто, якого було усунено в результаті політичної кризи 1998. Одним з найгостріших внутрішніх конфліктів Індонезія залишається проблема Східного Тімору, який до 1970 був під владою Португалії і лише 1976 увійшов до складу Індонезії.
Для рельєфу Індонезія характерний розподіл на гірські та рівнинну частини. Понад 50 % території розташовано на висоті 200 м, близько 40 % — 200–1500 м, близько 5 % — вище 1500 м (найвища точка — гора Джая на острові Нова Ґвінея; 5029 м). Індонезія лежить в одній із сейсмічно найактивніших зон Землі (близько 400 вулканів, з них 100 — діючі). Клімат екваторіальний, у східній частині острова Ява і на Малих Зондських островах — субекваторіальний. Середньорічна температура +26 °C, кількість опадів — понад 2000 мм (у південно-східній частині — 600–700 мм). Близько 2/3 території Індонезія займають вологі тропічні ліси, подекуди трапляються рідколісся і савани. Багато озер (переважно тектонічного і вулканічного походження), найбільші — Тоба, Джемпанґ, Сентарум, Товуті, Темпе. Тваринний світ представлений орангутангами, гібонами, носорогами, слонами, тапірами, тиграми, кенгуру, крокодилами, пітонами, варанами. Багата орнітофауна (фазани, какаду, райські пташки). У морях, що омивають Індонезія, — близько 4 тис. видів риб. Національні парки: «Ґунунґ-Ґеде-Панґранґо», «Уджунґ-Кулон» (острів Ява), «Ґунунґ-Лесер» (острів Суматра), «Лоре-Лінду» і «Танджунґ-Путінґ» (острів Сулавесі), «Комодо» та «Сіберут» (на однойменних островах), «Данац-Сентарум» (острів Калімантан). Ботанічний сад у м. Боґор (острів Ява) — один з найбільших у світі. Міжнародні значення мають «Парки вулканів» (острів Ява), заповідник і дослідницький центр з вивчення орангутангів (острів Калімантан). Є родовища нафти і природного газу, олова, вугілля, бокситів, марганцевих, мідних, нікелевих руд, фосфоритів, золота, срібла, солі.
Індонезія — аграрно-індустріальна країна. ВВП становить 1033 млрд дол. США (2010), у розрахунку на особу — 4,3 тис. дол. США. Структура ВВП: промисловість і будівництво — 46,8 %, сфера послуг — 38,3 %, с. господарство і рибальство — 14,9 %. Основні галузі промисловості: нафтопереробна, нафтогазова, харчова, текстильна, швейна, взуттєва, хімічна, електроенергетика. Останнім часом набули розвитку судно-, авіа-, автомобілебудування, нафтохімія, електроніка. Вирощують рис, кукурудзу, касаву, батат, арахіс, фрукти. Тваринництво слаборозвинене. Експортує чай, каву, тютюн, какао, прянощі, нафту і нафтопродукти, природний газ, деревину (основний світовий постачальник кори хінного дерева), одяг, каучук, рибу і морепродукти, пальмову олію; імпортує нафту і нафтопродукти, автотранспортні засоби, промислове устаткування, сталевий прокат і труби, продукцію органічної хімії. Основні торговельні партнери: Японія, країни АСЕАН, ЄС, США, Південна Корея, Китай. Найважливіші морські порти: Танджунґ-Пріок (Джакарта), Танджунґ-Перак (Сурабая), Палембанґ (Південна Суматра), Белаван (Північна Суматра), Макасар (Південний Сулавесі), Баликпапан (Східний Калімантан); аеропорти: Сукарно-Ґатта (Джакарта), Нґураг-Рай (Денпасар), Полоніа (Медан), Джуанда (Сурабая), Адисучипто (Джокʼякарта). В Індонезія збереглися мегалітичні споруди — менгіри, дольмени, склепи (комплекси Пасемах на Південній Суматри, Лебак-Сібедуґ на Західній Яви, кінця 2 — середини 1 тис. до н. е.); «чанді» — невеликі храми-святилища з багатою пластикою форм (Пунтадева у центральній частині Яви, 7–8 ст.). Індонезія визнала незалежність України 28 грудня 1991, дипломатичні відносини між країнами встановлено 11 червня 1992.


