Івановський Олексій Арсентійович
ІВАНО́ВСЬКИЙ Олексій Арсентійович (23. 02 (07. 03). 1866, містечко Муюта, нині село Алтай. краю, РФ — 04. 05. 1934, Харків) — географ, антрополог. Доктор географічних наук (1913), професор (1914). Закін. істор.-філол. та фіз.-мат. факультети Моск. університету (1893), де відтоді й працював хранителем Антропол. музею. Проходив стажування при Ляйпциз. університеті (Німеччина, 1894–95) у Ф. Ратцеля, Ф. Гребнера та В. Шмідта, де отримав диплом д-ра філософії. Працював приват-доцент Університету та викл. пед. і комерц. курсів (від 1903), ред. «Русского антропологического журнала» (1900–14; усі — Москва). Від 1914 (з перервою) — у Харків. університеті (згодом ІНО): завідувач кафедри географії й етнографії (до 1917), географії (1921–30). У 1917–19 — завідувач кафедри географії й антропології НДІ фіз.-мат. наук (Харків); 1919–20 — проф. Волин. пед. інституту (Житомир). У 1889–96 здійснив низку пошукових експедицій на Пд. Алтай, Кавказ, Синьцзян, до Монголії та Туреччини. І. — один із основоположників рос. наук. антропології. Застосував у працях передовий для свого часу принцип нумеров. класифікації антропол. типів, за недосконалість якого згодом зазнав критики.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Монголы-Торгуты. Москва, 1893; Об антропологическом составе населения России. Москва, 1904; Население земного шара. Опыт антропологической классификации. Москва, 1911–12; Отечествоведение. Москва, 1915 (співавтор); География в школе. Х., 1925; Земля та її життя: Посіб. для учнів: У 5 вип. Х., 1928.
Рекомендована література
- Костриця М. Ю. Внесок Олексія Івановського в українську географію // Історія укр. географії. 2002. № 5.
Завантажити статтю
Людина 
