«ІВА́НО-ФРАНКІВСЬКЦЕМЕ́НТ»  — під­приємство у галузі будівельних матеріалів і виробів промисловості. Роз­таш. у с. Ямниця Тисмениц. р-ну Івано-Фр. обл. Засн. 1964 (будівництво роз­почато 1961) як Ямниц. цемент. завод; 2-у і 3-ю черги заводу введено в екс­плуатацію від­повід­но 1972 і 1994; у 1974 перейм. на Івано-Фр. цемент. завод. Від 1966 під­порядк. респ. ВО «Укрцемент»; виготовляв цемент, шифер, труби, гіпс. мед. неосипал. бинти, мед. та буд. гіпси. Від 1975 — Івано-Фр. цементно-шифер. комбінат, створ. після обʼ­єд­на­н­ня цемент. та азбестоцемент. заводів. Буд-во остан­нього роз­почато 1973, потуж. 200 млн умов. плиток шиферу і 2760 км умов. труб щороку. До складу комбінату входили 6 осн. (гірн., гіпс., обʼ­єд­нано-вироб., шифер., труб., із виробництва швелерів) та 7 допоміж. (транс­порт., ремонтно-мех., ремонтно-електр., ремонтно-буд., контрол.-вимірюв. приладів і автоматики, паросиловий, лаб.) під­роз­ділів. 1976 уведено в дію 2 технол. лінії з виробництва плоских азбестоцемент. листів та лінію з виготовле­н­ня азбестоцемент. труб, 1986 — лінію з виробництва бетон., а 1992 — гіпс. стінових каменів. На поч. 1990-х рр. до складу під­приємства уві­йшов агроцех, а у квітні 1996 як цех — завод залізобетон. виробів. Нині у структурі — 4 осн. вироб. цехи (гірн.; цемент.; з виробництва гіпс. бинтів, мед. та буд. гіпсу; азбестоцемент. виробів), 2 дочірні під­приємства («Спецзалізобетон» та «Ямниця»), 6 тех. цехів і служб. Має також карʼєри вапняку, мергелю і щебеню, роз­галужену мережу під­ʼїз. залізнич. колій. Серед осн. видів продукції (понад 300 найменувань) — цемент різних марок; азбестоцемент. та волокнистоцемент. шифер (хвилястий, плоский), труби (напірні та без­напірні діаметром 100–500 мм); залізобетон­ні вироби (один із найбільших по­стачальників в Україні); гіпс; мед. гіпс. бинти (єдиний виробник в Україні). Найбільшим попитом серед асортименту азбестоцемент. виробів користується хвилястий шифер (його частка у заг.-укр. обсязі становить бл. 45 %), а також цемент (5 %). Продукцію екс­портує в РФ, Молдову, Румунію, Польщу, Казах­стан, Турк­мені­стан, Грузію, Латвію, Угорщину. Діє (від 1984) діагност.-оздоров. центр. Кількість працівників (2011) — бл. 1,5 тис. осіб. Голова правлі­н­ня — Б. Заяць (від 2002).