ІВА́НЦІВ Володимир Опанасович (псевд. — Іван Ковзубан; 30. 10. 1936, м. Біла Церква Київ. обл. — 10. 07. 2019, там само) — поет, пере­кладач, літературний критик. Член НСПУ (1995). Закін. металург. факультет Київ. політех. ін­ституту (1959), факультет журналістики Київ. університету (1966). Працював на під­приємстві «Білоцерківсільмаш» (1959–2001): від 1986 — ред. багатотираж. газети. Кер. літ. студії «За­спів» (від 1991). Засн. видавництва «Альманах “Біла Церква”» (1995), у якому на­друковано укр. перекл. неві­домого автора повісті «Тарас Бульба» М. Гоголя (1997). Як поет дебютував віршем «Юність мого поколі­н­ня» у рай. г. «Ленінський шлях» (1960, 5 березня). Автор зб. есе і літ.-крит. ст. «Подола­н­ня син­дрому Гоголя» (Біла Церква, 2006). Упорядник кн. спогадів «Голокіст» (К., 1992), літ. антології «“За­спів” на Порос­сі» (2001), матеріалів наук.-практ. конф. «Голод 1932–33 рр. — найбільша трагедія України» (2003), зб. літ. спадщини геть­мана І. Мазепи «През шаблю маєм права» (2004; усі — Біла Церква). У пере­кладі І. з болгар. мови ви­йшли друком твори «Подорожній, що несе іскру» К. Янева (К., 1985), з білорус. — «Вінок» М. Бог­дановича (Біла Церква, 1996). Видав зб. власних пере­кладів «Український знамен­ник» (К., 2009).