Іванчо

Визначення і загальна характеристика

ІВА́НЧО — по­друж­жя митців:

Мігаль Балінтович (05. 03. 1942, с. Дешковиця, нині Іршав. р-ну Закарп. обл.) та Марія Федорівна (15. 08. 1942, Ужгород) — майстри різьбле­н­ня на дереві. Члени НСХУ (1988). Лауреати обл. премії у галузі образотвор. мистецтва ім. Й. Бокшая та А. Ерделі (2002). Закін. Ужгород. училище приклад. мистецтва (1961; викл. І. Гарапко, В. Звенигородський, О. Петкі, В. Свида). Від 1962 працювали на ф-ці «Худож­пром» (Ужгород); 1967 організували цех для виробництва сувенірів у м. Пенза (РФ); від 1970 — у Закарп. худож. фонді (Ужгород). Учасники обл. (від 1970), всеукр. (від 1988) мистецьких ви­ставок. Персон. — в Ужгороді (1987, 1993, 2002). Для творчості І. характерні врівноваженість; лінія то біжить краєм криволіній. форми, то напнута струною, то зібгана, часом барокова, найчастіше сецесійна. Володіють широким діапазоном твор. і тех. можливостей. Окремі роботи зберігаються у Закарп. ХМ, Закарп. укр. муз.-драм. театрі, Пензен. ХМ.

Тв.: декор. пластика — «Тріо», «Сонце» (обидва — 1971), «Олень» (1972), «Натюрморт» (1973), «Воля» (1975), «Коник», «Птахи», «Щастя» (усі — 1976); пластична композиція «Свято врожаю» (1977); декор. решітка (1980); декор. пластика — «Верховинка», «Хор» (обидва — 1981); декор. композиція «Свято» (1982–83); декор. годин­ник «Знаки зодіаку» (1984); декор. пластика та композиція «Капітелі» для олімп. спорт. бази в Києві (1987); декор.-простор. композиція «Ритми Карпат» (1988; усі — спів­авт.).

Літ.: Художники Закарпа­т­тя: Альбом. Уж., 2000; Марія та Михайло Іванчо: Каталог. Уж., 2002; Сирохман М. Деревʼяна скульптура родини Іванчів // ОМ. 2007. № 1; Художники Закарпа­т­тя: До 75-річчя Закарпатської організації НСХУ. Уж., 2021.

О. В. Юрченко-Микита

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю