Іванчук Олекса Михайлович

ІВАНЧУ́К Олекса Михайлович (псевд. і крипт.: Подорожній, О. Ів.; 18. 03. 1882, с. Тростянець, нині Снятин. р-ну Івано-Фр. обл. — 1920) — фольклорист, етно­граф, педагог. Навч. у Станіслав. (нині Івано-Франківськ, 1897–1900) та Львів. (1900–02) учител. семінаріях, на філол. факультеті Львів. університету. Працював у б-ці НТШ та ред. «ЛНВ», брав участь у ви­да­н­нях товариства «Просвіта», учителював. 1914 вступив до лав УСС, був організатором добровольців Косівщини. Від 1914 — четар УСС. Вступив до УГА, брав участь у боях з польс., більшов. і денікін. частинами. Заарешт. чекістами. Загинув по дорозі з табору в Кожухові на Соловки (РФ). Автор нарисів, оповідань («З дороги життя» // «ЛНВ», 1906, т. 34; «Сніжок паде» // «Неділя», 1911, ч. 7); статей на екон. та культ.-осв. теми, зокрема «В справі під­несе­н­ня домашнього промислу» («ЛНВ», 1905, т. 29), «Із ниви нашого шкільництва» (там само, 1906, т. 36). Друкувався у ж. «Учитель». У ст. «В справі музея Гуцульської штуки» («Діло», 1904, 3 серп.) об­ґрунтував потребу заснува­н­ня Музею гуцул. мистецтва у Косові або Коломиї. Записував нар. приповід­ки, оповіда­н­ня, пісні, казки, матеріали з нар. медицини, демонології, звичаї, обряди. Пере­кази про опришків, тютюнарів опублікували І. Франко та В. Гнатюк («Етногр. зб.», Л., т. 26, 28, 37–38), «Зап. НТШ» (Л., 1915, т. 122). За­ймався етногр. ви­вче­н­ням Гуцульщини, збирав екс­понати для етногр. від­ділу музею НТШ у Львові. Під­тримував творчі звʼязки з В. Гнатюком, М. Грушевським, І. Франком. Рукописи записів фольклор. матеріалів І. зберігаються в Нац. музеї літ-ри та ІМФЕ НАНУ (обидва — Київ).

Завантажити статтю