ІВАНЮ́К Михайло Васильович (02. 07. 1929, с. Спас Коломийського р-ну, нині Івано-Франківської обл. — 18. 06. 2014, м. Вижниця Чернівецької обл.) — етно­граф, фольклорист, крає­знавець, письмен­ник, громадсько-культурний діяч. Літературна премія імені Д. Загула (2002). Закінчив Чернівецький університет (1957). Учителював, працював ін­спектором шкіл Вижницького ра­йону (1959–73). Один із засновників на Буковині Всеукраїнського товариства української мови імені Т. Шевченка, товариств «Просвіта», «Зелений світ». Записані ним народні пісні, легенди, казки, пере­кази, анекдоти, ігри, прислівʼя і приказки уві­йшли у збірку: «Буковинські народні пісні» (К., 1963), «Народ про Довбуша» (К., 1965), «Легенди Карпат» (Уж., 1968), «Пісні Карпат» (Уж., 1972), «Калинова сопілка» (К., 1989), «Прислівʼя та приказки», «Гуцульщина: Лінгвіст. етюди» (обидві — Київ, 1991), «Змієві Вали» (К., 1992), «Писана керниця» (Л., 1994), «Гуцули Буковинського краю», «Буковинському вічу — 75» (обидва — Вижниця, 1994). Автор збірки «Невільнича поезія» (1994), збірки оповідань «Голодна вечеря» (1999), «Вечорниці-чарівниці» (2000), «Боротьба трьох ро­зумів» (2004) та крає­знавчих досліджень «Вижницький хор “Просвіта”» (1996); уклав енциклопедичний довід­ник у 4-х частинах «Літературно-мистецька Вижнич­чина» (1992; 1995; 1998; 2001), фольклорні збірки «Народні пере­кази рідного краю» (1993), «Народні ігри та іграшки», «Світські колядки» (обидва — 1994), «Весільні пісні» (1996), «Пов­станські пісні» (1999; усі — Вижниця).