Іванюков Іван Іванович

ІВАНЮКО́В Іван Іванович (19(31). 10. 1844, м. Старокостянтинів, нині Хмельн. обл., за ін. даними — побл. м. Новоград-Волинський, нині Житомир. обл. — 26. 03(08. 04). 1912, С.-Петербург) — економіст, публіцист. Навч. у кадет. корпусі, перебував на військ. службі. Закін. С.-Петербур. університет (1867). У тому ж році відвідав США, де вивчав особливості устрою соціаліст. общин. 1870 захистив і опублікував у С.-Петербурзі магістер. дис. «Экономическая теория Маклеода», 1881 — доктор. дис. «Основные положения экономической политики с Адама Смита до настоящего времени» (3-є вид. — 1891). У 1870–73 — проф. фінанс. права Варшав. університету; 1874–92 — проф. політекономії і статистики Петров. с.-г. академії у Москві; 1899–1902 — проф. політекономії Варшав. політех. інституту; від 1902 — проф. екон. відділ. С.-Петербур. політех. інституту. Водночас від 1860-х рр. співпрацював у ж. «Отечественные записки», «Русская мысль», «Вестник Европы», г. «Русские ведомости», 1906–07 — співред. г. «Страна». Належав до історико-реаліст. школи політекономії, представники якої визнавали відносність екон. явищ, їхню залежність від часу та місця і, відповідно, еволюцію. Вважав необхідними держ. втручання в екон. політику й проведення широких соц. реформ, виступав за розширення селян. землеволодіння, збільшення мережі земських шкіл, розвиток кустар. ремесел. У праці «Падение крепостного права в России» (1882) доводив, що кріпосне право скасовано безконфліктно і з доброї волі царя та дворянства. Одним із перших у Росії включив у лекцій. курс матеріали з екон. історії.

Завантажити статтю