Івко Валерій Микитович

ІВКО́ Валерій Микитович (18. 08. 1941, Запоріжжя – 28. 02. 2022, Київ) – домрист, композитор, диригент, педагог. Професор (1991). Заслужений артист УРСР (1979). Премія ім. С. Прокоф’єва (1997). Член НСКУ (1992). Лауреат Всеукр. конкурсу музикантів-виконавців (Київ, 1968). Закін. Одес. консерваторію (1963; кл. В. Касьянова) та асистентуру-стажування при Київ. консерваторії (1966; кер. М. Геліс). Від 1966 працював у Донец. муз. академії: 1967–81, 1988–92 – завідувач кафедри нар. інструментів, від 1992 – струнно-щипкових інструментів. Засн., худож. кер., диригент і соліст оригін. камер. оркестру віртуозів «Лик домер» при Донец. муз. академії (1992), визнаного в Україні й за кордоном. І. – домрист-віртуоз, репертуар якого складають твори переважно академ. орієнтації. Домровий композитор. доробок І. збагатив репертуар для укр. домри, що сприяло виведенню інструмента на якісно новий академ. рівень. Автор низки наук.-метод. дослідж. з питань виконавства на домрі. Гастролі в країнах СНД, Польщі, Німеччині, Нідерландах із сольними програмами та симф. оркестрами. Має понад 50 фонд. записів на Центр. телебаченні (Москва), Укр. радіо та телебаченні. Випустив 2 компакт-диски.

Тв.: для оркестру – Симф.-концерт (2000), «Українська сюїта» (2006); для домри з оркестром – Поема-концерт (1980), Концерт-токата (1983), Концерт № 3 (2005); для домри з фортепіано – Сонатина (1968), Концертино (1970), «Bassostinato» (1989); для домри і гітари – сюїта «Варіанти» (1996); для 2-х домр – Соната (1994), Багателі (2004); для фортепіано – 6 прелюдій; інструм., вокал., оркестр. п’єси; романси.

Літ.: Варнавська В. В., Філатова Т. В. Геній української домри: Портрет в ескізах // Муз. мистецтво Донбасу. К.; Д., 2001; Вони ж. Виконавська та композиторська творчість. «Музичне приношення» українській домрі // Теор. та практ. питання культурології: Укр. музикознавство на зламі століть. Мелітополь, 2002. Вип. 9; Максименко И. О творческом подходе к академическому домровому репертуару // Наук. вісн. Нац. муз. академії України. Вип. 21. Муз. твір як творчий процес: Зб. ст. К., 2002.

В. В. Варнавська

Основні твори

для оркестру – Симф.-концерт (2000), «Українська сюїта» (2006); для домри з оркестром – Поема-концерт (1980), Концерт-токата (1983), Концерт № 3 (2005); для домри з фортепіано – Сонатина (1968), Концертино (1970), «Bassostinato» (1989); для домри і гітари – сюїта «Варіанти» (1996); для 2-х домр – Соната (1994), Багателі (2004); для фортепіано – 6 прелюдій; інструм., вокал., оркестр. п’єси; романси.

Рекомендована література

Варнавська В. В., Філатова Т. В. Геній української домри: Портрет в ескізах // Муз. мистецтво Донбасу. К.; Д., 2001;
Вони ж. Виконавська та композиторська творчість. «Музичне приношення» українській домрі // Теор. та практ. питання культурології: Укр. музикознавство на зламі століть. Мелітополь, 2002. Вип. 9;
Максименко И. О творческом подходе к академическому домровому репертуару // Наук. вісн. Нац. муз. академії України. Вип. 21. Муз. твір як творчий процес: Зб. ст. К., 2002.