Івченко Валерій Михайлович
І́ВЧЕНКО Валерій Михайлович (20. 11. 1939, м. Купʼянськ Харківської обл. — 02. 03. 2024, Санкт-Петербург) — актор, режисер. Народний артист УРСР (1980), РФ (1994). Державна премія СРСР (1980). Національна театральна премія імені Є. Лебедєва (2007). Орден «За заслуги перед Вітчизною» 2-го ступеня (2009). Закінчив театральну студію Харківського українського драматичного театру імені Т. Шевченка (1961), режисерський факультет Київського інституту театрального мистецтва (1978). У 1961–73, 1976–78 — актор Харківського імені Т. Шевченка, 1973–76 — Миколаївського російського імені В. Чкалова, 1978–83 — Київського імені І. Франка, від 1983 — Санкт-Петербурзького Великого імені Г. Товстоногова драматичного театрів. Здійснив записи на грамплатівки «Нічних концертів» М. Бажана, оповідань Г. Тютюнника.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Платон («Дикий Ангел» О. Коломійця), Дон Жуан («Камінний господар» Лесі Українки), Артем («Загибель ескадри» О. Корнійчука), Дяк («Марія» М. Зарудного), Ілько («Патетична соната» М. Куліша), Голохвастов («За двома зайцями» М. Старицького), Михайло («У день весілля» В. Розова), Шмага, Глумов («На всякого мудреця доволі простоти», «Без вини винні» О. Островського), Андрій («Характери» за В. Шукшиним), Сатін («На дні» М. Горького), Осип («Ревізор» М. Гоголя), Лаврецький («Дворянське гніздо» за І. Тургенєвим), Астров («Дядя Ваня» А. Чехова), Вурм, Лорд Берлі («Підступність і кохання», «Марія Стюарт» Ф. Шіллера), Пічем («Тригрошова опера» Б. Брехта), Капітан Шотовер («Дім, де розбиваються серця» Б. Шоу); у кіно — Глухитько («Потяг особливого призначення», 1980, реж. В. Шевченко), Вернер («Мужність», 1981, реж. Б. Савченко; обидва — Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), Джеральд («Останній доказ королів», 1983, реж. В. Кісін, «Укртелефільм»).
Людина 