І́ВЧЕНКО Олександр Георгі­йович (10(23). 11. 1903, м. Великий Токмак, нині Токмак Запорізької обл. — 30. 06. 1968, Запоріж­жя) — фахівець у галузі авіаційного двигунобудува­н­ня. Доктор технічних наук (1962), академік Академії наук УРСР (1964). Сталінська (1948) та Ленінська (1960) премії. Герой Соціалістичної Праці (1963). Державні нагороди СРСР. Закінчив Харківський механіко-машинобудівний ін­ститут (1935). Від­тоді працював на заводі № 29 у Запоріж­жі (нині ВАТ «Мотор Січ»): від 1938 — провід­ний кон­структор двигуна М-89, під час 2-ї світової війни (в евакуації у м. Омськ, РФ) — начальник серійного кон­структорського бюро, за­ступник головного кон­структора. Від 1945 — начальник Запорізького машинобудівного кон­структорського бюро «Про­грес» (від 1994 — його імені). Під керівництвом та за без­посередньою участю І. роз­роблено серії поршневих двигунів АІ-26, -10, -12, -14Р, -14Р для на­вчально-тренувальних і бо­йових літаків По-2, Як-12, -18, -20, Ан-14; поршневих і газотурбін­них двигунів АІ-4Г, -26ГР, -26В, -14В, -7, -24В, ТВ-2 ВК для вертольотів Б-5, -9, -10, -11, Ка-10, -15, -18, -22, -26, Мі-1, -3, -7, -8, Як-100; потужних турбогвинтових газотурбін­них двигунів АІ-20К, -20Д, -20М, -24 для пасажирських, транс­порт­них і десантних літаків Ан-8, -10, -12, -24, Іл-18, гідролітака Бе-12; пуск. двигунів ТС-12Ф, АІ-2МК, -8, -9 для літаків Ан-8, -10, -22, Бе-12, Іл-18, Ту-95, -114, Як-40 і вертольотів Мі-1, -6, -10 та ін.; перший у СРСР двоконтурний турборе­активний двигун АІ-25 для пасажирського літака Як-40; низку двигунів наземного при­значе­н­ня, зокрема для приводу бурових установок, суден на під­водних крилах і повітряній подушці, пере­сувних електро­станцій, бензопилки «Дружба» тощо. 2003 у Запоріж­жі встановлено памʼятник І., одну з вулиць на­звано його іменем.