Ігнатов Давид
ІГНА́ТОВ
Давид (
; справж. — Ігнатовський; 
; 15(27). 10. 1885, містечко Брусилів Радомишл. пов. Київ. губ., нині смт Житомир. обл. — 26. 02. 1954, Нью-Йорк) — єврейський письменник і драматург. Навч. у хедері, закін. екстерном г-зію. Від 1903 — у Києві, де приєднався до с.-д. руху. 1906 емігрував до США (Нью-Йорк). Один із засн. літ. групи «Двоє хлопчаків» (1907), яка відкидала пролетар. теми та соціаліст. ідеї в літературі, обстоюючи «мистецтво заради мистецтва» й перевагу форми над змістом. Засн. видавництва «
» («Америка», 1912), ред. і видавець неперіод. ілюстров. літ. квартальника «
» («Листи», 1912–26), альманаху «
» («Зі світу в світ», 1916). У творах «
» («Сокровенне світло», 1918) і 
(«Чарівні історії старої Праги», 1920) ідеалізував євр. традиції, спираючись на оповіді цадика Нахмана Брацлавського. Роман «
» («У вируючій ямі», 1918) — про виродження й духовне оновлення євр. іммігрантів; трилогія «
» («На далеких дорогах», 1932) — про початки євр. робітн. руху у США. Писав також казки й оповідання для дітей, п’єси на біблійні сюжети, зокрема «
» («За новий світ», 1939), «
» («Гід’он», 1953). Видано зб. мемуарів та есеїв І. «
» («Відірвані листки», Буенос-Айрес, 1957).
Завантажити статтю
