Ігнатовський Олександр Йосипович
ІГНАТО́ВСЬКИЙ Олександр Йосипович (04(16). 03. 1875, м. Смоленськ, Росія — 18. 08. 1955, м. Єсеніце, Югославія, нині Словенія, похов. у Белґраді) — лікар-терапевт. Доктор медицини (1902), професор (1908). Закін. Військ.-мед. академію в С.-Петербурзі (1899), де відтоді й працював: від 1905 — приват-доцент 1908–11 — завідувач кафедри спец. патології і терапії Новорос. університету в Одесі; від 1911 — зав. факультет. терапевт. клініки Варшав. університету. Під час 1-ї світової війни був консультантом Червоного хреста. 1917 повернувся до Варшав. університету, евакуйованого у м. Ростов-на-Дону (РФ). Від 1920 — у м. Новоросійськ (РФ). 1922–46 очолював клініку в Белґрад. університеті; 1947–52 — завідувач кафедри клін. пропедевтики, водночас 1948–55 — інфекц. хвороб Університету Скоп’є. Автор підручників «Клиническая семиотика и симптоматическая терапия» (Ростов-на-Дону, 1919; Берлин, 1923; серб. мовою — Белґрад, 1929; 1938) та «Основы пропедевтики внутренних болезней» (Скопье, ч. 1, 1952, ч. 2, 1954, ч. 3, 1963).
Додаткові відомості
- Основні праці
- К вопросу о влиянии на тепловой обмен водяных ванн и душей различной температуры у здоровых и лихорадящих. С.-Петербург, 1902; Приемы дезинфекции и обслуживание заразных больных. Москва, 1916; Сыпной тиф и меры борьбы с ним. Нахичевань, 1919 (співавтор).
- Державний архів
- Рос. гос. военно-истор. арх. Ф. 316, оп. 65, д. 1268; Гос. арх. Одес. обл. Ф. 45, оп. 4, д. 1302.
Рекомендована література
- Васильев К. К. Деятельность профессора А. И. Игнатовского (1875–1955) в Югославии // Мат. 2-го съезда Конфедерации историков медицины (междунар.). [Москва, 14–17 мая 2003]. Москва, 2003.
Завантажити статтю
Людина 
