ІГНАТО́ВСЬКИЙ Олександр Йосипович (04(16). 03. 1875, м. Смоленськ, Росія — 18. 08. 1955, м. Єсеніце, Югославія, нині Словенія, похов. у Белґраді) — лікар-терапевт. Доктор медицини (1902), професор (1908). Закін. Військ.-мед. академію в С.-Петербурзі (1899), де від­тоді й працював: від 1905 — приват-доцент 1908–11 — завідувач кафедри спец. патології і терапії Новорос. університету в Одесі; від 1911 — зав. факультет. терапевт. клініки Варшав. університету. Під час 1-ї світової війни був консультантом Червоного хреста. 1917 повернувся до Варшав. університету, еваку­йованого у м. Ростов-на-Дону (РФ). Від 1920 — у м. Новоросійськ (РФ). 1922–46 очолював клініку в Белґрад. університеті; 1947–52 — завідувач кафедри клін. пропедевтики, водночас 1948–55 — інфекц. хвороб Університету Скопʼє. Автор під­ручників «Клиническая семиотика и симптоматическая терапия» (Ростов-на-Дону, 1919; Берлин, 1923; серб. мовою — Белґрад, 1929; 1938) та «Основы пропедевтики внутрен­них болезней» (Скопье, ч. 1, 1952, ч. 2, 1954, ч. 3, 1963).