Ігнатюк Іван Степанович

ІГНАТЮ́К Іван Степанович (20. 10. 1928, с. Данці, нині Люблін. воєводства, Польща — 29. 08. 2013) — громадський діяч, фольклорист. Заслужений діяч культури Польщі (1985). Кавалер. хрест ордена Від­родже­н­ня Польщі (1979). Закін. Володав. гімназію (Люблін. воєводство, 1947), Люблін. екон. технікум (1964). Активний діяч польс. молодіж. організацій (1948–49), чл. Польс. обʼ­єд­наної робітн. партії (1950–57). У 1960–83 працював у кооп. організаціях Любліна. Спів­організатор (1956), за­ступник голови (1956–57), секр. (1958–59), голова (1969–75) воєвод. правлі­н­ня Укр. су­спільно-культур. товариства в Любліні. Член Союзу українців Під­ляш­шя; Польс. народо­знавчого товариства (1973). У 1983–88 разом із І. Киризюком видавав альм. «Наш голос», щоб заохотити молодих поетів із Пн. Під­ляш­шя писати вірші українською мовою. Від 1970, записуючи від укр. населе­н­ня Під­ляш­шя пісні, звичаї та обряди, зібрав понад 1200 пісень, сотні казок, загадок, прислівʼїв та приказок, здійснив запис весіл. обряду. Зафіксував цінні ві­домості про нар. медицину, вірува­н­ня, будівництво, ткацтво та одяг українців Під­ляш­шя. Автор статей у тижневику «Наше слово» (від 1956 — кор.), часописі «Над Бугом і Нарвою» (від 1998 — кор.) та укр. календарях.

Завантажити статтю