І́ГОР (Губа Іван; 21. 06. 1885, с. Бандурівка, нині Олександрійського р-ну Кірово­градської обл. — 24. 11. 1966, Нью-Йорк, похований у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — церковний діяч УАПЦ. Після закінче­н­ня будівельної школи (1908) працював у земстві за фахом. 1919 на­вчався на богословському факультеті Камʼянець-Подільського українського університету (нині Хмельницька обл.). Брав участь у воєн­них діях 1918–20 як полковник Армії УНР, був інтернований у м. Ченстохов (Польща). 1921 прийняв чернечий постриг, душпастирював у таборах інтернованих. Згодом служив на Волині, від­будував 1928 Свято-Благовіщенську церкву у м. Ковель, де вів службу українською мовою. Від 1932 — член комісії пере­кладу Святого Письма українською мовою при Українському науковому ін­ституті у Варшаві. 10 лютого 1942 на 1-му Соборі УАПЦ висвячений на єпис­копа Уманського і Полтавського, деякий час пере­бував в Умані, 1943 — у Луцьку та Ковелі. 1944 ви­їхав до Варшави, де брав участь у Соборі УАПЦ 11 березня — 8 квітня під керівництвом митрополита Полікарпа (Сікорського), обраний членом Священ­ного Собору. 1946 брав участь у Соборі єпис­копів УАПЦ в м. Еслінґен (Німеч­чина), під час якого під­вищений до сану архі­єпис­копа, керував Еслінґенською єпархією з осідком у м. Авґсбурґ. Від 1951 — у США, де очолював парафію Пресвятої Трійці УАПЦ у Нью-Йорку. Через непоро­зумі­н­ня серед українських православних ієрархів у США І. спільно з архі­єпис­копом Пал­ладієм (П. Від­ибіда-Руденко) створив УАПЦ в екзилі. Автор під­ручника для на­вча­н­ня Святого Письма, пере­кладів богослужебних чинів українською мовою, зокрема Акафіста до Матері Божої.