Ігор

І́ГОР (Губа Іван; 21. 06. 1885, с. Бандурівка, нині Олександрій. р-ну Кіровогр. обл. — 24. 11. 1966, Нью-Йорк, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — церковний діяч УАПЦ. Після закінчення буд. школи (1908) працював у земстві за фахом. 1919 навч. на богослов. факультеті Кам’янець-Поділ. укр. університету (нині Хмельн. обл.). Брав участь у воєн. діях 1918–20 як полковник Армії УНР, був інтернов. у м. Ченстохов (Польща). 1921 прийняв чернечий постриг, душпастирював у таборах інтернованих. Згодом служив на Волині, відбудував 1928 Свято-Благовіщен. церкву у м. Ковель, де вів службу українською мовою. Від 1932 — чл. комісії перекладу Св. Письма українською мовою при Укр. наук. інституті у Варшаві. 10 лютого 1942 на 1-му Соборі УАПЦ висвяч. на єпископа Уманського і Полтавського, деякий час перебував в Умані, 1943 — у Луцьку та Ковелі. 1944 виїхав до Варшави, де брав участь у Соборі УАПЦ 11 березня — 8 квітня під керівництвом митрополита Полікарпа (Сікорського), обраний чл. Священ. Собору. 1946 брав участь у Соборі єпископів УАПЦ в м. Еслінґен (Німеччина), під час якого підвищ. до сану архієпископа, керував Еслінґен. єпархією з осідком у м. Авґсбурґ. Від 1951 — у США, де очолював парафію Пресвятої Трійці УАПЦ у Нью-Йорку. Через непорозуміння серед укр. православ. ієрархів у США І. спільно з архієпископом Палладієм (П. Відибіда-Руденко) створив УАПЦ в екзилі. Автор підручника для навч. Св. Письма, перекладів богослужб. чинів українською мовою, зокрема Акафіста до Матері Божої.

Завантажити статтю