І́ГОР (Губа Іван; 21. 06. 1885, с. Бандурівка, нині Олександрій. р-ну Кіровогр. обл. — 24. 11. 1966, Нью-Йорк, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — церковний діяч УАПЦ. Після закінче­н­ня буд. школи (1908) працював у земстві за фахом. 1919 навч. на богослов. факультеті Камʼянець-Поділ. укр. університету (нині Хмельн. обл.). Брав участь у воєн. діях 1918–20 як полковник Армії УНР, був інтернов. у м. Ченстохов (Польща). 1921 прийняв чернечий постриг, душпастирював у таборах інтернованих. Згодом служив на Волині, від­будував 1928 Свято-Благовіщен. церкву у м. Ковель, де вів службу українською мовою. Від 1932 — чл. комісії пере­кладу Св. Письма українською мовою при Укр. наук. ін­ституті у Варшаві. 10 лютого 1942 на 1-му Соборі УАПЦ висвяч. на єпис­копа Уманського і Полтавського, деякий час пере­бував в Умані, 1943 — у Луцьку та Ковелі. 1944 ви­їхав до Варшави, де брав участь у Соборі УАПЦ 11 березня — 8 квітня під керівництвом митрополита Полікарпа (Сікорського), обраний чл. Священ. Собору. 1946 брав участь у Соборі єпис­копів УАПЦ в м. Еслінґен (Німеч­чина), під час якого під­вищ. до сану архі­єпис­копа, керував Еслінґен. єпархією з осідком у м. Авґсбурґ. Від 1951 — у США, де очолював парафію Пресвятої Трійці УАПЦ у Нью-Йорку. Через непоро­зумі­н­ня серед укр. православ. ієрархів у США І. спільно з архі­єпис­копом Пал­ладієм (П. Від­ибіда-Руденко) створив УАПЦ в екзилі. Автор під­ручника для навч. Св. Письма, пере­кладів богослужб. чинів українською мовою, зокрема Акафіста до Матері Божої.