Ідзиковські

ІДЗИКО́ВСЬКІ (Idzikowski) — родина українських і польських видавців.

Леон Вікентійович (1827, Краків — 06(18). 05. 1865, Київ) заснував у грудні 1858 в Києві книгарню «Книжк.-муз. магазин» (вул. Хрещатик, № 29) з широким вибором книжок, репродукцій, гравюр, манускриптів; видав понад 200 книг. Справу продовжили його дружина

Герсилія Гнатівна (1832 — 15. 08. 1917) та син

Владислав (14(27). 05. 1864 — 10. 06. 1944, Варшава), який від 1897 керував фірмою. 1870 при книгарні відкрили чит. зал, що переріс у приватну книгозбірню, читальня якої одночасно могла вмістити до 500 осіб. Книжк. фонд б-ки І. 1894 налічував 40 тис. томів, станом на 1914 — понад 173-х тис. книжок. У книгарні працювало понад 150, у б-ці — 10 осіб. Від 1873 книгарня стала постачальником нот для навч. закладів Києва і Варшави. 1887 придбано великий нот. склад Б. Корейва, який очолив один з відділів фірми. При нот. відділі від 1897 діяло концертне бюро (керувала сестра Владислава Марія Ящевська), яке організовувало концерти А. Дідура, С. Рахманінова, Ф. Шаляпіна та ін. У травні 1897 видавець Б. Корейво продав І. укр. муз. видавництво разом із творами М. Лисенка. У листопаді 1914 усі твори композитора й права на них спадкоємці продали фірмі І. Крім польс. літ-ри, фірма випускала каталоги влас. та ін. видавництв, зб. нот для молодих піаністів і співаків, твори польс., укр. (зокрема О. Кошиця, К. Стеценка, М. Лисенка) та зх.-європ. композиторів. Видано пр. «Русинська музика» (1913) А. Вельгорського; з мист. видань здобули популярність альбоми «Київ та його околиці», «Кам’янець-Подільський». Видав. дім І. відігравав помітну роль у культурно-мист. житті Києва, виступав співорганізатором виставок образотвор. мистецтва, відкрив на зламі 19–20 ст. влас. худож. салон. У книгарні призначали зустрічі представники польс., укр. і рос. інтелігенції. З часом у місті були відкриті ще 2 філії підприємства. Владислав став співвласником третини акцій «Drukarni Polskiej w Kijowie». Книгарня оперативно постачала на укр. книжк. ринок новинки берлін., варшав., краків., львів., париз. видавництв. На поч. 20 ст. підприємство «Леон Ідзиковський. Книжк.-муз. магазин у Києві» утвердилося як одне з найвідоміших у Центр.-Сх. Європі, тісно співпрацювало з вид-ми Берліна, Відня, Москви. У роки 1-ї світової війни польс. книговидавці активізували діяльність в Україні, це було пов’язано з мас. переміщенням поляків з окупов. німцями тер. на укр. землі. Апогеєм польс. книгодрукування в Україні став 1916, коли видано 204 книги, з них фірмою І. — 80 (39 %). Під час окупації Києва в лютому 1918 більшовиками книгарню І. спалено. Видав.-книжк. фірма І. у Києві проіснувала до 1920, випустивши загалом бл. 7-ми тис. назв книг. Зусиллями синів Владислава —

Вацлава і

Мечислава — 1921 продовжила діяльність у Варшаві, де від 1911 на вул. Маршалковська функціонувала її філія. Майно фірми І. в УСРР націоналізовано, частково розграбовано; фрагментарно фонди б-ки І. влилися до складу Центр. польс. б-ки в Києві 1920–30-х рр. Громадськість Зх. України 1937 відкупила у Владислава І. рукописи й автор. права на 350 творів М. Лисенка, а також ін. укр. композиторів. Підпр-во тимчасово припинило діяльність у серпні 1944 — під час придушення гітлерівцями Варшав. повстання; 1945–50 провадило антикварну торгівлю книжками.

Літ.: W. Ciechowski. Kijów i jego pamiątki. Kijów, 1901; J. Idzikowski. Wspomnienia o firmie Idzikowski // Księgarz. 1959. № 13/14, 17/18; W. Wielhorski. Firma «Leon Idzikowski» w Kijowie // Pamiętnik Kijowski. Londyn, 1963. Т. 2; Ідзиковський В. Польський видавець про М. Лисенка // М. В. Лисенко у спогадах сучасників. К., 1968; T. Zienkiewicz. Polskie życie literackie w Kijowie w latach 1905–1918. Olsztyn, 1990; Лісевич І. Т. Духовно спраглі (Духовне життя польс. нац. меншини на Наддніпрян. Україні в 1864–1917 рр.). К., 1997; Рибаков М. О. Київські книгарі: Леон, Герсилія та Владислав Ідзиковські // Рибаков М. О. Хрещатик відомий і невідомий: Краєзнавчі нариси. К., 2003.

О. С. Рубльов