Ідзиковські

ІДЗИКО́ВСЬКІ (Idzikowski) — родина українських і польських видавців. Леон Вікенті­йович (1827, Краків — 06(18). 05. 1865, Київ) заснував у грудні 1858 в Києві книгарню «Книжк.-муз. магазин» (вул. Хрещатик, № 29) з широким вибором книжок, ре­продукцій, гравюр, ману­скриптів; видав понад 200 книг. Справу продовжили його дружина Герсилія Гнатівна (1832 — 15. 08. 1917) та син Владислав (14(27). 05. 1864 — 10. 06. 1944, Варшава), який від 1897 керував фірмою. 1870 при книгарні від­крили читальний зал, що пере­ріс у приватну книгозбірню, читальня якої одночасно могла вмістити до 500 осіб. Книжковий фонд бібліотеки І. 1894 налічував 40 тис. томів, станом на 1914 — понад 173-х тис. книжок. У книгарні працювало понад 150, у бібліотеці — 10 осіб. Від 1873 книгарня стала по­стачальником нот для на­вчальних закладів Києва і Варшави. 1887 при­дбано великий нотний склад Б. Корейва, який очолив один з від­ділів фірми. При нотному від­ділі від 1897 діяло концертне бюро (керувала сестра Владислава Марія Ящевська), яке організовувало концерти А. Дідура, С. Рахманінова, Ф. Шаляпіна та інші. У травні 1897 видавець Б. Корейво продав І. українське музичне видавництво разом із творами М. Лисенка. У листопаді 1914 усі твори композитора й права на них спадкоємці продали фірмі І. 

Крім польської літератури, фірма випускала каталоги власних та інших видавництв, збірки нот для молодих піаністів і спів­аків, твори польських, українських (зокрема О. Кошиця, К. Стеценка, М. Лисенка) та західноєвропейських композиторів. Ви­дано працю «Русинська музика» (1913) А. Вельгорського; з мистецьких ви­дань здобули популярність альбоми «Київ та його околиці», «Камʼянець-Подільський». Видавничий дім І. ві­ді­гравав помітну роль у культурно-мистецькому житті Києва, ви­ступав спів­організатором ви­ставок образотворчого мистецтва, від­крив на зламі 19–20 ст. власний художній салон. У книгарні при­значали зу­стрічі пред­ставники польської, української і російської інтелігенції. З часом у місті були від­криті ще 2 філії під­приємства. Владислав став спів­власником третини акцій «Drukarni Polskiej w Kijowie». Книгарня оперативно по­стачала на український книжковий ринок новинки берлінських, варшавських, краківських, львівських, паризьких видавництв. На початку 20 ст. під­приємство «Леон Ідзиковський. Книжк.-муз. магазин у Києві» утвердилося як одне з найві­доміших у Центрально-Східній Європі, тісно спів­працювало з видавництвами Берліна, Відня, Москви. 

У роки 1-ї світової війни польські книговидавці активізували діяльність в Україні, це було повʼязано з масовим пере­міще­н­ням поляків з окупованих німцями територій на українські землі. Апогеєм польського книго­друкува­н­ня в Україні став 1916, коли ви­дано 204 книги, з них фірмою І. — 80 (39 %). Під час окупації Києва в лютому 1918 більшовиками книгарню І. спалено. Видавничо-книжкова фірма І. у Києві про­існувала до 1920, випустивши загалом близько 7-ми тис. назв книг. 

Зуси­л­лями синів Владислава — Вацлава і Мечислава — 1921 продовжила діяльність у Варшаві, де від 1911 на вул. Маршалковська функціонувала її філія. Майно фірми І. в УСРР націоналізовано, частково роз­грабовано; фрагментарно фонди бібліотеки І. влилися до складу Центральної польської бібліотеки в Києві 1920–30-х рр. Громадськість Західної України 1937 від­купила у Владислава І. рукописи й авторські права на 350 творів М. Лисенка, а також інших українських композиторів. Під­приємство тимчасово припинило діяльність у серпні 1944 — під час придуше­н­ня гітлерівцями Варшавського пов­ста­н­ня; 1945–50 провадило антикварну торгівлю книжками.

Літ.: W. Ciechowski. Kijów i jego pamiątki. Kijów, 1901; J. Idzikowski. Wspomnienia o firmie Idzikowski // Księgarz. 1959. № 13/14, 17/18; W. Wielhorski. Firma «Leon Idzikowski» w Kijowie // Pamiętnik Kijowski. Londyn, 1963. Т. 2; Ідзиковський В. Польський видавець про М. Лисенка // М. В. Лисенко у спогадах сучасників. К., 1968; T. Zienkiewicz. Polskie życie literackie w Kijowie w latach 1905–1918. Olsztyn, 1990; Лісевич І. Т. Духовно спраглі (Духовне життя польс. нац. меншини на Над­дні­прян. Україні в 1864–1917 рр.). К., 1997; Рибаков М. О. Київські книгарі: Леон, Герсилія та Владислав Ідзиковські // Рибаков М. О. Хрещатик ві­домий і неві­домий: Крає­знавчі нариси. К., 2003.

О. С. Рубльов

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю