Ізмаїльський морський торговельний порт

ІЗМАЇ́ЛЬСЬКИЙ МОРСЬКИ́Й ТОРГОВЕ́ЛЬНИЙ ПОРТ – державне підприємство у галузі морського транспорту. Підпорядк. Мін-ву транспорту та зв’язку України. Історію веде від 1813, коли у м. Тучков (нині Ізмаїл Одес. обл.) створ. карантин. порт для вивантаження товарів і пасажирів та витримки карантин. термінів, а також захисту місц. насел. від поширених тоді епідемій. Через порт згодом перевозили продукцію Бессарабії (пшеницю, рибу, сало, мед, вовну тощо). 1892 збудовано кам’яну набережну довж. бл. 300 м із пристанями для торг. суден. 1918–40 (під час перебування Бессарабії у складі Румунії) перевезення вантажів через порт помітно знизилися і виконувалися переважно румун. приват. невеликими суднами. 1940, після приєднання частини Бессарабії до УРСР, порт оснащено плавучими кранами та елеватором, стрічк. транспортером. У лютому 1941 до порту прокладено залізничну гілку від ст. Арциз. Під час 2-ї світової війни осн. завданням порту були військ. перевезення, зокрема створ. портовий флот. У серпні 1944, після звільнення Ізмаїла від нім.-фашист. окупантів, розпочато сучасну історію підприємства, а після 1950 — його інтенсив. розвиток (зокрема зросли обсяги механізов. переробки вантажів). 1945 перероблено лише 298 тис. т вантажів. 1966 розпочато будівництво нового вантаж. р-ну порту (на поч. 1980-х рр. завершено будівництво 3-го вантаж. р-ну порту). 1977 уведено в експлуатацію контейнерну дільницю та АСК, 1979 — залізничну ст. Ізмаїл-Порт. Нині у структурі підприємства — 3 вантаж. р-ни, 24 спеціалізов. причали заг. довж. понад 2,6 км з робочими глиб. 3,5–7 м для переробки ген. навалоч. (вугілля, руда, концентрат, кокс), контейнеризов. та пакет. вантажів. Порт оснащений портал. (вантажопідйомність 5–40 т) та плавучими (до 16 т) кранами і має можливість приймати судна макс. довж. 150 м, шир. 30 м і осадкою 7 м. Портовий флот налічує 57 од. (2009). Зберігання вантажів забезпечують криті та великі відкриті склади пл. 209,4 тис. м². Завдяки своєму розташуванню (лівий берег Кілійського гирла між 92 і 94 км Дунаю) є оптим. торг. шляхом, що сполучає країни Середземномор’я, Близького Сх., Пн. Африки із придунай. країнами СНД, Балтії та Зх. Європи. 1999 перероблено 2873 тис. т (бл. 5 % від заг.-укр. обсягу), 2006 — 6830,6 тис. т вантажів. Наприкінці 1-го десятиліття 2000-х рр. проведено фундам. зміни у вироб. діяльності та соц. інфраструктурі порту: оснащено сучас. перевантажув. технікою та вантажозахоплювачами; модернізовано 8 портал. кранів та 10 суден портового флоту; виконано буд.-монтажні роботи щодо ремонту споруд та облаштування відкритих склад. майданчиків тощо. Потужність переробки вантажів зросла до 7,5 млн т щороку. Соц. сфера: гуртожиток, готель, дитсадок, їдальня, магазини, ресторан, база відпочинку на березі оз. Ялпуг. Підпр-во постійно надає благодійну матер. допомогу малозабезпеч. категорії насел., інвалідам, дит. дошкіл. та мед. закладам тощо. Кількість працівників (2009) — 2520 осіб. Портом керували К. Боженко (1944–55), А. Кисельов (1955–68), Б. Щербина (1968–73), О. Кузнецов (1973–80), О. Тєхов (1980–87), від 1987 нач. — В. Котельний.

О. В. Срібний

Фотоілюстрації

завантажити статтю