ІЗМАЇ́ЛЬСЬКИЙ Олександр Олексі­йович (22. 02 (06. 03). 1851, Петров. пов. Саратов. губ., Росія — 19. 10(01. 11). 1914) — вчений-агроном, ґрунто­знавець. Закін. Петров. землероб. і ліс. академію (Москва, 1875), де від­тоді й працював. Від 1879 викладав та очолював навч. ферму в Херсон. землероб. училищі. 1881–83 за доруче­н­ням Харків. с.-г. товариства досліджував особливості травосія­н­ня у 6-ти пов. Харків. губ. 1883 пере­їхав до Полтав. губ., був управляючим окремого господарства, згодом — маєтками князя В. Кочубея (до 1896), де організував метеорол. станцію й агроном. лаб., 1901–11 — великого князя Михайла Олександровича. 1884 брав участь у створен­ні Полтав. дослід. поля (нині ін­ститут агро­пром. виробництва НААНУ). Член Вільного екон. товариства (1888). Віце-президент (1890–96), почес. чл. (від 1899) Полтав. с.-г. товариства. Учасник екс­педиції з ґрунт.-геол. ви­вче­н­ня Полтав. губ. під керівництвом В. Докучаєва як роз­робник заходів з поліпше­н­ня степ. землеробства. Його праці з про­блем водного режиму чорноземів від­знач. Макарʼєв. премією С.-Петербур. АН (1897), золотими медалями Вільного екон., Моск. та Полтав. с.-г. т-в. Роз­робив методику пошарового від­бору ґрунту на глиб. понад 2 м для ви­значе­н­ня вологості, а також буровий інструмент, екс­понований 1900 на всесвіт. ви­ставці у Парижі. Ви­вчав пита­н­ня фітопатології та ентомології. У 1890-х рр. заклав низку лісосмуг, одна з яких існує і нині як ботан. памʼятка природи у с. Дячкове Дикан. р-ну Полтав. обл. На приміщен­ні гол. корпусу Полтав. ін­ституту агро­пром. виробництва НААНУ І. від­крито мемор. дошку.