Ізмаїльський Свято-Костянтино-Оленинський чоловічий монастир УПЦ МП
ІЗМАЇ́ЛЬСЬКИЙ СВЯ́ТО-КОСТЯНТИ́НО-ОЛЕ́НИНСЬКИЙ ЧОЛОВІ́ЧИЙ МОНАСТИ́Р УПЦ МП Перша докум. згадка про монастир (як архієрей. двір) датов. 1864, коли м. Ізмаїл (нині Одес. обл.) було у межах Нижньо-Дунай. єпископії Кишинів. єпархії Румун. Православ. Церкви. 1936 освячено церкву на честь св. рівноапостол. Костянтина та Олени. Храм побудовано на місці згорілого дерев’яного. Від 1944 — у юрисдикції РПЦ. 1962 закритий. Тут діяв музей атеїзму. Від 1992 у храмі знову провадили службу. 2001 з благословіння митрополита Одеського та Ізмаїльського Агафангела (Саввіна) монастир відновлено. 2004 зі Спасо-Преображен. собору м. Болград (Одес. обл.) повернуто чудотворну ікону Божої Матері «Духмяний цвіт». 2006 храм відреставровано. Настоятель від 2002 — архімандрит Сергій (Михайленко). Кількість насельників — 15 осіб, з них 7 у священ. сані та 3 монахи. Від 2007 виходить монастир. листок «Голос обителі». У монастирі зберігаються також шанована ікона Божої Матері «Всіх Скорботних Радість» і 2 ковчеги з частками мощей 48-ми святих.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
