Ізмаїльський Свято-Миколаївський чоловічий монастир УПЦ МП
ІЗМАЇ́ЛЬСЬКИЙ СВЯ́ТО-МИКОЛА́ЇВСЬКИЙ ЧОЛОВІ́ЧИЙ МОНАСТИ́Р УПЦ МП Знаходиться у м. Ізмаїл Одес. обл. Засн. 2003 з благословіння митрополита Одеського та Ізмаїльського Агафангела (Савватіна) шляхом об’єднання Микол. і Успен. парафій (утвор. 1995), які відомі від 18 ст. як монастирі в Ізмаїл. фортеці. Перша докум. згадка про Микол. монастир датов. 1499 у зв’язку з пожертвою княгині Роксанди, дружини молд. воєводи Іоанна-Олександра Лепушняну, монахам Афон. Каракал. монастиря коштів для викупу обителі у турків. 1641 Константиноп. патріарх надав монастирю ставропігійне право. 1852 замість дерев’яної Микол. церкви, будівництвом якої опікувався молд. воєвода Стефан, споруджено кам’яну. 1842–56 монастирем керував архімандрит Панарет. Успен. монастир заснували монахи Єрусалим. Вознесен. монастиря у грец. колонії, де 1841 зведено кам’яну церкву на честь Успіння Богородиці. 1856 румун. влада закрила обидва монастирі, які 1878, після приєднання Бессарабії до Рос. імперії, відновл. під єдиною назвою — Св. монастир «Фортеця» (настоятель — ієромонах Феофан). 1912 реставровано Микол. церкву. При монастирі діяли парафіял. школа, єпарх. упр., бібліотека (1703 томи); 1924 засн. музей єпархії (дир. — проф. М. Лорг). 1935 відкрито сиротинець. Після 1936 обитель занепала (останній настоятель — архімандрит Савватій, під керівництвом якого жило бл. 50 насельників). 1947 Успен. церкву внесено до списку пам’ятників архітектури респ. значення, 1957 — Микол., що, однак, не завадило їх руйнуванню. Настоятель від 2003 — архімандрит Аліпій (Цушко). Кількість насельників — 7 монахів.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Святині .jpg)
