Зрілість

Визначення і загальна характеристика

ЗРІ́ЛІСТЬ  — сукупний стан високого рівня розвитку фізіологічних, інтелектуальних, вольових, моральних, соціальних характеристик людини. Хронол. межі періоду З. дуже умовні (від завершення юності до початку старіння). Відомі спроби поділу З. людини на стадії: молодість, розквіт, власне З. тощо.

У психології вивчення З. представлене дослідж. динаміки інтелектуал. і твор. здібностей, змін провід. мотивів та інтересів особистості, пошуком закономірностей її розвитку. Розрізняють психол., особистісну, морал., соц. та емоц. З. Розпочинається вона з біол. і фізіол. дозрівання організму, потім настає псих. З., згодом — морал. і світоглядна З. як свідчення соц. З. особистості. Психол. З. у вузькому розумінні трактують як показник реалізації сенсор., мнеміч. та інтелектуал. функцій людини; у широкому — як період свідомої регуляції людиною влас. поведінки, який передбачає реалізацію її як особистості. Особистісну З. найчастіше визначають як вищий рівень розвитку людини, пов’яз. з формуванням і стабілізацією певних якостей. Для неї характерний процес внутр.-особистіс. трансформації, джерелом якого є потреба в самоактуалізації та відчутті ідентичності. Результатом трансформації і змістом особистіс. З. є побудова людиною влас. концепції життя відповідно до заг. морал. принципів та особистої мети. Особистісна З. є одночасно інтеграл. критерієм особистіс. зростання та виявом потенціалу людини й у криз. ситуаціях забезпечує можливість вибору морал. цінностей як пріоритетних. Показниками особистіс. З. є самоактуалізація, відповідальність за власні вчинки, здатність керувати потребами та мотивами, оптимал. рівень довіри до себе, відчуття ідентичності, компетентність як здатність розуміти інформацію та приймати на її основі рішення щодо влас. особистості. У психології існує поняття зрілої особистості, якій властиві розвинене почуття відповідальності, потреба в турботі про ін. людей, здатність до актив. участі в житті суспільства та ефектив. використання своїх знань і здібностей, психол. близькості з ін. людиною, конструктив. розв’язання життєвих проблем на шляху до повної самореалізації. Зріла особистість з розумінням ставиться до довкілля, здатна до самооб’єктивації, розуміння себе, перебуває в гармонії з влас. філософією життя. Соц. З. виявляється у тому, наскільки адекватно людина оцінює своє місце в суспільстві, якими світоглядом та філософією керується, як ставиться до сусп. інститутів (норм моралі, права, законів, соц. цінностей), до своїх обов’язків тощо. Є результатом розвитку людини в процесі засвоєння соціально значущих цінностей та самозміни з метою долучення до соціокультур. цінностей і норм в умовах конкрет. суспільства. Емоц. З. особистості — інтегративна якість, що характеризує ступ. розвиненості емоц. сфери на рівні адекватності емоц. реагування в певних соціокультур. умовах. До показників відносять уміння повно і правильно сприймати людину, розуміти її внутр. стани, співпереживати; адекватно аналізувати власну поведінку; контролювати себе в процесі спілкування тощо.

Завантажити статтю