ЗРУ́БНА КУЛЬТУ́РНА СПІ́ЛЬНІСТЬ — група археологічних культур пізнього бронзового віку. Датована 17–12 ст. до н. е. Була поширена на Пд. Сх. Європи поміж Дні­пром та Уралом. Складалася з покров. і бережнів.-маїв. зруб. культур. Виділив на поч. 20 ст. В. Городцов за матеріалами роз­копок курганів у серед. течії Сівер. Дінця (притока Дону). Памʼятки З. к. с. пред­ставлені с-щами, курган. і ґрунт. могильниками, скарбами бронз. виробів та зливків, мідноруд. копальнями Донбасу й Приура­л­ля, комплексами ливар. форм, камʼяними стелами, числен. випадк. знахідками. Поселе­н­ня знаходилися на берегових терасах та під­вище­н­нях у заплавах річок. Однокамерні житла були за­глиблені в землю, мали каркасно-стовпову систему стін, іноді — госп. прибудови. У Надазовʼї, Надпоріж­жі, на Донец. кряжі та у Криму в буд-ві широко використовували камінь. Ві­домі також культові споруди на поселе­н­нях та могильниках. У поховал. ритуалі пере­важають під­курган­ні тілопокладе­н­ня на лівому боці з орієнтацією на Пн. (покров. культура) або Сх. (бережнів.-маїв. культура), ві­домі й тілоспале­н­ня. Померлих іноді ховали у деревʼяних зрубах (звідси назва спільності) чи камʼяних скринях. Кургани З. к. с. часто мали видовжену форму (т. зв. довгі могили). Керам. посуд, прикрашений геом. візерунками, вирізняється банкоподіб. й ребристими формами. Знаря­д­дя праці та зброю виливали пере­важно з бронзи, однак використовували також камʼяні, кістяні й окремі залізні вироби. Госп-во базувалося на від­гон. та придом. скотарстві, заплав. землеробстві, високороз­виненій гірн. справі у місцях покладів мідних руд та металооб­роблен­ні. Насел. З. к. с., яке належало до давньоіран. мовної спільноти, виробило оригін. знакову систему, мало диференц. соц. структуру.