Зубарев Микола Гаврилович
ЗУ́БАРЕВ Микола Гаврилович (01(13). 12. 1886, м. Єлабуга, нині Татарстан, РФ — 11. 09. 1964, Львів) — співак (бас-баритон), педагог. Заслужений артист УРСР (1931). Закін. Муз.-драм. училище Моск. філармоній. товариства (1911; кл. Л. Донського, Д. Корсі-Соколова), куди вступив за рекомендацією Ф. Шаляпіна. 1902–05 брав уроки співу в І. Вульпе (один із засн. Софій. нар. опери, фундатор болгар. вокал. школи). 1906 — арт. Моск. філармоній. товариства (антреприза М. Максакова). Соліст опер. театрів у Казані (1911–12), Єкатеринбурзі (згодом Свердловськ, 1912–15, 1927–28; обидва — Росія), Тифлісі (нині Тбілісі, 1915–18), Баку, Ташкенті (1922–23), Києві (1923–25, 1928–37), Одесі (1923, 1925–26), Москві (1926–27). Викладав у Львів. (1945–50) та Київ. (1950–61) консерваторіях. Володів могут. голосом шляхет. тембру великого динам. діапазону. Був одним з найвидатніших баритонів свого часу. Вирізнявся винятковою музикальністю, блискучим артистизмом, неперевершеною виконав. експресією. Серед учнів — А. Мокренко, К. Радченко. Автор «Воспоминаний о Шаляпине» (збереглися у рукописі; частково надрук. у ж. «Музика», 1971, № 4).
Додаткові відомості
- Основні партії
- Остап («Тарас Бульба» М. Лисенка), Самійло Кішка («Дума чорноморська» Б. Яновського), Кармелюк (однойм. опера В. Костенка), Тугар Вовк («Золотий обруч» Б. Лятошинського), Мазепа, Онєгін, Томський, Чуб («Мазепа», «Євгеній Онєгін», «Пікова дама», «Черевички» П. Чайковського), Грязной, Веденецький гість («Царева наречена», «Садко» М. Римського-Корсакова), Борис Годунов (однойм. опера М. Мусоргського), Демон (однойм. опера А. Рубінштейна), Скарпіа («Тоска» Дж. Пуччіні), Яґо, Жермон, Рамфіс, Амонасро, Ренато («Отелло», «Травіата», «Аїда», «Бал-маскарад» Дж. Верді), Ескамільо («Кармен» Ж. Бізе), Суддя («Вертер» Ж. Массне).