Зубок Анатолій Олександрович

ЗУБО́К Анатолій Олександрович (20. 05. 1927, м. Жмеринка, нині Вінн. обл. — 27. 02. 1995, Київ) — архітектор і графік. Закін. архіт. факультет Київ. худож. ін­ституту (1954). Працював ст. архітектором в Академії будівництва України (Київ). Основні галузі — архіт. проектува­н­ня та станк. графіка. Брав участь у проектуван­ні літнього готелю «Тарасова гора» (м. Канів Черкас. обл., 1961; спів­авт. М. Гречина, О. Гусєва, Н. Чмутіна, В. Шталько), що вирізняється оригінальністю кон-структив. ріше­н­ня та новаторством архіт. форм; ритміч. малюнок фасадів надав споруді пластичності, легкості. Паралельно за­ймався графікою. 1961–65 створив серію ліно­гравюр за мотивами творчості Т. Шевченка («Катерина», «Сова», «Думи мої, думи мої», «Сіли, зажурились», «Три шляхи широкії»), Лесі Українки («Мавка», «Мавка та Лісовик»), укр. фольклору («Пісня», «Козак Мамай», «Сліпий бандурист»). У низці творів образно пере­дав пієтет до традиц. укладу родин. життя («Родина», 1962), во­звеличував красу материнства («Мати», «Сон», «Мати і дитина», «Мати під соняшниками»). Лаконізм вислову, узагальнене трактува­н­ня форми під­носять окремі створені ним образи до рівня символів. Член Клубу твор. молоді «Сучасник» (1960-і рр.); під­тримував дружні контакти з А. Горською, І. Світличним, Г. Севрук, С. Караф­фою-Корбут та ін. 1962 у Львові з успіхом демонструвалася персон. ви­ставка (автор екс­позиції Б. Горинь). Новаторська й глибоко національна за змістом та формою творчість З. справила знач. вплив на роз­виток укр. образотвор. мистецтва, отримала високу оцінку громадськості. Графічні твори З. ре­продукувалися (зокрема у ж. «Зміна», 1964, № 1, № 3). Роз­робляв архіт.-декор. мотиви з наміром за­стосувати їх в арх-рі. Після ре­пресій 1965–66, остерігаючись звинувачень у націоналізмі, пере­став працювати у графіці, поновив творчість після проголоше­н­ня Україною незалежності. В остан­ні роки життя виконав серію ліно­гравюр за мотивами укр. міфології.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю