ЗУЇ́ХА Явдоха Микитівна (справжнє — Сивак; 17. 02(01. 03). 1855, с. Кущинці, нині Гайсинського р-ну Він­ницької обл. — 19. 01. 1935, с. Зятківці Гайсинського р-ну Він­ницької обл.) — народна спів­ачка. З кріпаків, була неписьмен­ною. Від 1883 мешкала у с. Гнатівці, від 1910 — у Зятківцях. Винятково обдарована, наділена рідкісною памʼя­т­тю і тонким естетичним від­чу­т­тям, З. була однією з небагатьох народних спів­ачок, яка володіла поетичним і спів­ацьким хистом. Мала голос широкого діапазону з низьким грудним тембром й фальцетом угорі. З її голосу 1918–30 Г. Танцюра записав 1008 пісень (календарно-обрядових, весільних, родин­но-побутових, історичних, балад, жартівливих), а також близько 400 прислівʼїв та приказок, 156 казок, значну кількість загадок тощо (опубліковано 1965 у Києві з на­звою «Пісні Явдохи Зуїхи»). Це найбільший за обсягом матеріал, зі­браний в Україні від одного народного виконавця. Також у записах Г. Танцюри опубліковано «Загадки Явдохи Зуїхи» (К., 1996). Значна кількість пісень та обрядів вміщена у праці дослідника «Весі­л­ля в селі Зятківцях» (К., 1998). У с. Зятківці імʼям З. на­звано одну з вулиць, у с. Кущинці 2005 встановлено памʼятник спів­ачці (скульптор П. Лантух).