Зульфія
ЗУЛЬФІЯ́ (Зулфия; прізвище — Ісраїлова; Исроилова; 01(14). 03. 1915, Ташкент — 01. 08. 1996, там само) — узбецька поетеса, перекладачка. Нар. поетеса Узб. РСР (1965), Герой Соц. Праці (1984). Закін. Узб. жін. пед. училище (Ташкент, 1934). Працювала у видавництвах і редакціях часописів. Її творчість присвяч. темам емансипації жінки Сходу (зб. «Ҳаёт варақлари» / «Сторінки життя», 1932; «Қизлар қўшиғи» / «Дівочі пісні», 1939), 2-ї світової війни (зб. «Уни Фарҳод дер эдилар» / «Його називали Фархадом», 1943; «Ҳижрон кунларида» / «У дні розлуки», 1944; «Ҳулкар» / «Хулькар», 1947; «Мен тонгни куйлайман» / «Славлю ранкову зорю», 1950), боротьби за мир і дружбу народів (зб. й поеми «Дугоналар билан суҳбат» / «Розмова з подругами», 1953; «Юрагимга яқин кишилар» / «Люди, близькі моєму серцю» та «Мушоира» / «Мушаїра», 1958). Державною премією СРСР 1976 відзнач. за зб. «Соғинч сатрлари» («Рядки пам’яті», 1974), Державною премією Узб. РСР ім. Хамзи — кн. «Уйлар» («Думи») і «Шалола» («Водоспад»). Переклала узб. мовою окремі твори О. Пушкіна, М. Цвєтаєвої, А. Ахматової, С. Неріс, С. Капутікян, Т. Шевченка («Не женися на багатій…», «Якби мені черевики…», «Ой люлі, люлі, моя дитино…» та ін.), Лесі Українки та ін. Низку творів З. українською мовою переклали С. Литвин, С. Тельнюк, Л. Забашта, Б. Степанюк, В. Лагода, В. Ткаченко та ін. 1999 засн. Держ. літ. премію Узбекистану ім. З.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Танланган асарлар. Тошкент, 1959; Асарлар. Тошкент, 1975; укр. перекл. — Сюзане. К., 1973; Вибране. К., 1974.
Рекомендована література
- Мусина Ғ. Зулфиянинг ижодий йўли. Тошкент, 1961;
- Акбаров А. И. Зульфия. Ташкент, 1975.
Завантажити статтю
