ЗУСМАНО́ВИЧ Олександр Захарович (10(23). 08. 1902, колонія Хортиця Олександрів. пов. Катеринослав. губ., нині у складі Запоріж­жя — 12. 07. 1965, Москва) — африканіст. Доктор історичних наук (1963). Учасник воєн. дій 1918–20 та 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. Закін. Ін­ститут червоної професури (1932). Працював у Профінтерні та Комінтерні (1929–36); водночас був за­ступник голови Між­нар. проф­спілк. комітету з афр. організацій (1929–32); викл. Комуніст. університету трудящих Сходу, Між­нар. Ленін. школи, зав. Афр. кабінету Н.-д. асоц. із ви­вче­н­ня нац. і колоніал. про­блем (1934–35; усі — Москва). 1936 публічно звинувачений у «втраті пильності» й звільнений з усіх посад у системі Комінтерну, однак заарешт. не був і продовжив викладац. діяльність. Після війни — завідувач кафедри між­нар. права Львів. університету. 1949 заарешт. за звинуваче­н­нями у під­готовці держ. пере­вороту в Угорщині (1945 був заст. військ. комен­данта Будапешта) та звʼязках з Великою Британією, засудж. до роз­стрілу, заміненого на 25 р. таборів. 1956 звільнений, працював у Ін­ститутах сходо­знавства й Африки АН СРСР (обидва — Москва). Один із засн. африканістики в СРСР.