Зюзін Володимир Іванович
ЗЮ́ЗІН Володимир Іванович (11. 11. 1936, с. Троїцьке Приазов. р-ну Дніпроп. обл., нині с. Чкалове Приазов. р-ну Запоріз. обл.) — скульптор і графік. Член НСХУ (1995). Закін. Львів. інститут прикладного та декоративного мистецтва (1963; викл. В. Манастирський, І. Севера, О. Шатківський). Відтоді працював ст. художником-дизайнером Спец. худож.-конструктор. бюро Київ. раднаргоспу; від 1965 — голова худож.-конструктор. бюро заводу «Точелектроприлад» (Київ); від 1966 — голова конструктор. бюро тресту «Укрторгреклама». Від 1975 — на творчій роботі. Учасник всеукр., обл. мистецьких виставок від 1964. У стилі класич. неоромантики створює декор. скульптури, погруддя, горельєфи, памʼятні знаки, живописні полотна.
Додаткові відомості
- Основні твори
- графіка — «Автопортрет» (1967), «Я. Басов» (1969), «І. Кучма», «На Трухановому острові» (обидва — 1987), «У заплавах Десенки» (1989), «Осінь у парку Дружби народів», «На Дніпрі» (обидва — 1991); скульптура — «Лілея» (1980), «А. Чехов» (1987), «Т. Шевченко» (1989), «День Перемоги» (1990), «Маруся Чурай» (1992), «Леся Українка», «Мавка лісова» (обидва — 1993), «Стояла я і слухала весну» (1995); пам’ятний знак «Червона калина» (1983); декор. композиція для фонтана «Союз Дніпра і Десни» (1987); пам’ятники — Петру Могилі (1997, с. Ковалівка Васильків. р-ну Київ. обл.; перенесено до Київ. духов. семінарії), О. Андріяшеву (2009, м. Боярка Київ. обл.); панно для студії муз. освіти «Симфонія» (Київ, 2001).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Людина 