Зюко Андрій Глібович

ЗЮКО́ Андрій Глібович (22. 10. 1918, с. Красний Ріг, нині Брян. обл., РФ — 02. 02. 1998, Одеса) — фахівець у галузі зв’язку. Доктор технічних наук (1964), професор (1965). Учасник 2-ї світової війни. Навч. на фіз.-мат. факультеті Казан. університету (1938–41), закін. Моск. електротех. інститут зв’язку (1947), де й працював відтоді на каф. радіоприймал. пристроїв. 1955–65 — у Новосибір. електротех. інституті зв’язку (РФ): завідувач кафедри радіоприймал. пристроїв, водночас 1956–58 — декан радіофакультету, 1959–65 — проректор з наукової роботи. 1965–89 — в Одес. електротех. інституті зв’язку: завідувач кафедри радіоприймал. пристроїв і теорії передаван-ня сигналів (нині каф. теорії електрич. зв’язку ім. З.). Наукові дослідження присвяч. питанням теорії передачі інформації та завадостійкості зв’язку. Керував розробленням систем модуляції й кодування, за допомогою яких покращено ефективність супутник. систем зв’язку, а також далекосяжність і якість передачі інформації при мін. потужності сигналу.

Пр.: Помехоустойчивость и эффективность систем связи. Москва, 1963; 1972; Элементы теории передачи информации. К., 1969; Теория передачи сигналов: Учеб. Москва, 1972; 1980; 1986; Помехоустойчивость и эффективность систем передачи информации. Москва, 1985 (співавтор); Теория электрической связи: Учеб. Москва, 1998 (співавтор).

П. В. Іващенко

Основні праці

Помехоустойчивость и эффективность систем связи. Москва, 1963; 1972; Элементы теории передачи информации. К., 1969; Теория передачи сигналов: Учеб. Москва, 1972; 1980; 1986; Помехоустойчивость и эффективность систем передачи информации. Москва, 1985 (співавтор); Теория электрической связи: Учеб. Москва, 1998 (співавтор).