Ібсен Генрік

І́БСЕН Генрік (Ibsen Henrik; 20. 03. 1828, містечко Шієн, Норвегія — 23. 05. 1906, м. Крістіанія, нині Осло) — норвезький драматург, поет. Від 1850 мешкав у Крістіанії, брав участь у громад.-політ. житті. Керував Берґен. (1852–57) і Норвез. нац. (Крістіанія, 1857–62) театрами. 1864–91 жив у Римі, Дрездені, Мюнхені (обидва — Німеччина). Ранні твори І. (зокрема вірш. драма з рим. історії «Catilina» / «Катіліна», 1850) пройняті тираноборчими ідеями, в них звучить відгомін рев. подій у Європі 1848. У драм. творах «Kjœmpehøjen» («Могила велета», 1850), «Fru Inger til Østråt» («Пані Інґер із Естрота», 1855), «Hœrmendene på Helgeland» («Войовники в Гельґеланді», 1858; в укр. перекл. І. Стешенко — «Велетні півночі», Х., 1931) звернувся до сюжетів нац. історії, героїки минулого, патріарх. селянського побуту. Соц. і філос. змістом сповнені драми «Kongs-Emnerne» («Боротьба за престол», 1863) та «Keiser og Galilœer» («Кесар і ґалілеянин», 1873), у яких проголошено ідею гармонії духов. й тілес. начал (т. зв. ідея третього царства). У п’єсах «Samfundets Støtter» («Підпори громадянства», 1877), «Et dukkehjem» («Ляльковий дім», 1879), «Gengangere» («Примари», 1881), «En folkefjende» («Ворог народові», 1882), «Vildanden» («Дика качка», 1884), драм. поемі «Brand» («Бранд», 1866) висміював вади суспільства, викривав міщан. мораль, зобразив одвічний конфлікт добра і зла, взаємини героїч. особистості й пасивної юрби. У драм. поемі «Peer Gynt» («Пер Ґюнт», 1867) використав традиц. ґротеск. персонажів романт. казки з метою сатир. відображення життя; твір сповнений мотивами з норвез. легенд і міфів. І. опоетизував жін. образи, яким властиві почуття вірності, кохання, обов’язку, готовність до самопожертви. У пізніх його творах переважають філос.-символіст. мотиви: «Fruen fra havet» («Жінка з моря», 1888), «Hedda Gabler» («Гедда Ґаблер», 1890), «Bygmester Solness» («Будівничий Сольнес», 1892), «Lille Eyolf» («Маленький Ейольф», 1894), «John Gabriel Borkman» («Йоун Ґабріель Боркман», 1896), «Når vi døde vågner» («Як ми мертві воскреснемо», 1899). П’єси І. справили значний вплив на розвиток світ. драматургії. Низку статей його творчості присвятили І. Франко (зокрема «Wróg ludu» // «Kurjer Lwowski» від 19 і 20 грудня 1891; замітка до 70-річчя від дня народж. письменника, в якій підкреслено світ. значення його творчості, 1898), Н. Кобринська («Про “Нору” Ібсена», Л., 1900), Леся Українка (рукопис «Європейська соціальна драма в кінці XIX ст.», 1901). За мотивами вірша І. «Сила спогаду» І. Франко написав поезію «Школа поета (за Ібсеном)». П’єси І. ставили на укр. сцені у Руському нар. театрі (Львів, 1907), трупами Т. Колесниченка («Примари», «Нора», 1907–08), І. Сагатовського («Нора», 1909), у Молодому театрі під керівництвом Леся Курбаса («Ворог народу» — під назвою «Доктор Штокман», 1918), Першому держ. драм. театрі («Підпори суспільства», 1919), Держ. укр. драм. театрі ім. І. Франка («Велетні півночі», 1921–22), Укр. драм. театрі ім. М. Заньковецької («Примари», 1923–24) та ін. Укр. мовою окремі драм. твори І. переклали А. Крушельницький, М. Загірня (М. Грінченко), Н. Грінченко, М. Голубець, М. Грушевська, Ю. Кміт, Ю. Зорянчук, В. Гладка, К. Корякіна; поезію — І. Франко, О. Жихаренко, О. Бурґгардт, Д. Павличко, Н. Іваничук та ін. У Норвегії в с. Ґрімстад (1916), Шіені (1958) та Осло (1993) засн. музеї І., а також Міжнар. премію його імені (2007).

Тв.: укр. перекл. — Ворог народа. Л., 1899; Як ми мертві воскреснемо. Л., 1900; Ворог народові. К., 1907; Підпори громадянства. К., 1907; Примари. К., 1907; Гедда Габлер. К., 1908; Жінка з моря. К., 1908; Нора, або Хатка ляльки. К., 1908; Нора. К., 1908; Росмерсгольм. К., 1908; Пер Ґінт // Шляхи. 1918. Число 3; Пер Гінт. Л.; К., 1921; Ворог народові. [Х., 1927]; [Вірші] // Життя й революція. 1928. № 8; Вибрані твори. Т. 2–3. X.; К., 1930–32; Вибране. К., 1956; [Вірші] // Франко І. Зібрання творів у 50 т. Т. 12. К., 1978; [Вірші] // Передчуття. К., 1979; [Вірші] // Світовий сонет. К., 1983; [Вірші] // Жовтень. 1983. № 4; Ляльковий дім. Л., 2003; Х., 2011.

Літ.: Адмони В. Г. Генрик Ибсен. Москва, 1956; Франко I. «Ворог народу» Г. Ібсена // Франко I. Про театр і драматургію. К., 1957; Шайкевич Б. А. Ибсен и русская культура. К., 1974; Хейберг X. Генрик Ибсен. Москва, 1975; Українка Леся. Новейшая общественная драма // Українка Леся. Зібрання творів: У 12 т. Т. 8. К., 1977; Задеснянський Р. [Бжеський Р.]. Критичні нариси. Т. 1: Велетні й пігмеї літературного Олімпу. [Торонто, б. р.].

Г. П. Кочур

Основні твори

укр. перекл. – Ворог народа. Л., 1899; Як ми мертві воскреснемо. Л., 1900; Ворог народові. К., 1907; Підпори громадянства. К., 1907; Примари. К., 1907; Гедда Габлер. К., 1908; Жінка з моря. К., 1908; Нора, або Хатка ляльки. К., 1908; Нора. К., 1908; Росмерсгольм. К., 1908; Пер Ґінт // Шляхи. 1918. Число 3; Пер Гінт. Л.; К., 1921; Ворог народові. [Х., 1927]; [Вірші] // Життя й революція. 1928. № 8; Вибрані твори. Т. 2–3. X.; К., 1930–32; Вибране. К., 1956; [Вірші] // Франко І. Зібрання творів у 50 т. Т. 12. К., 1978; [Вірші] // Передчуття. К., 1979; [Вірші] // Світовий сонет. К., 1983; [Вірші] // Жовтень. 1983. № 4; Ляльковий дім. Л., 2003; Х., 2011.

Рекомендована література

1. Адмони В. Г. Генрик Ибсен. Москва, 1956;
   Google ScholarInternet
2. Франко I. «Ворог народу» Г. Ібсена // Франко I. Про театр і драматургію. К., 1957;
   Google ScholarInternet
3. Шайкевич Б. А. Ибсен и русская культура. К., 1974;
   Google ScholarInternet
4. Хейберг X. Генрик Ибсен. Москва, 1975;
   Google ScholarInternet
5. Українка Леся. Новейшая общественная драма // Українка Леся. Зібрання творів: У 12 т. Т. 8. К., 1977;
   Google ScholarInternet
6. Задеснянський Р. [Бжеський Р.]. Критичні нариси. Т. 1: Велетні й пігмеї літературного Олімпу. [Торонто, б. р.].
   Google ScholarInternet

завантажити статтю