ІВАЇ́ — містечко у штаті Парана в Бразилії. І. разом з околицями — один із найважливіших осередків укр. поселе­н­ня у Бразилії. Перші укр. поселенці зʼявилися 1908. Не­зважаючи на складні умови (вкриті густими лісами землі; від­сутність доріг і засобів комунікації; не­стача продовольства), українці обживали виділені їм федерал. урядом землі (по 24 га на родину). При уряді була створ. комісія (до неї входили також 2 українців), яка за­ймалася пита­н­нями роз­міще­н­ня поселенців по т. зв. лініях-колоніях. По­ступово зʼявилися дочірні колонії: Ґонсалвес Жуніор, Фашінал дос Бала­йос, Українська (Руська) Вулиця, Салтіньо, Тераса Крістіна, Пайол Вельо, Капівара, Імбуя та ін. У м-ку та його околицях діяли товариства: ім. Т. Шевченка, ім. св. Стефана, «Просвіта», «Рідна школа», «Шкільна поміч», «Поміч». На честь Товариства ім. Т. Шевченка на­звано площу в м-ку. І. має одну з найкращих парафій у Бразилії. Першу капличку від­крили в одному з гол. бараків. 1911 побудовано нову деревʼяну церкву (існувала до 1945). Серед вихідців з І. — низка церков. діячів, зокрема перший єпис­коп, народж. у Бразилії, — Є. Кривий, який спорудив 59 храмів у країні. 1921 до м-ка з Галичини прибули Сестри Служебниці Непорочної Діви Марії, які за­ймалися навч. катехизму, української мови, пісень, традицій, вихова­н­ням юнацтва. 1945 освячено церкву Пресолодкого Серця Ісусового. Від 1948 діє Василіян. монастир, де навч. майбут. єпис­копи В. Кобвич, Д. Ляхович, М. Мазур. 1981 побудовано нове приміще­н­ня, куди пере­ведено з м. Прудентополіс монастир Новіціят. Згромадже­н­ня. У м-ку також є катол. церква, муніцип. шпиталь, 2 колегії, 2 банки, центр. пошта, ф-ки (паперу, чаю), готель.