ІВАЇ́ — містечко у штаті Парана в Бразилії. І. разом з околицями — один із найважливіших осередків українських поселе­н­ня у Бразилії. Перші українські поселенці зʼявилися 1908. Не­зважаючи на складні умови (вкриті густими лісами землі; від­сутність доріг і засобів комунікації; не­стача продовольства), українці обживали виділені їм федеральним урядом землі (по 24 га на родину). При уряді була створена комісія (до неї входили також 2 українців), яка за­ймалася пита­н­нями роз­міще­н­ня поселенців по т. зв. лініях-колоніях. По­ступово зʼявилися дочірні колонії: Ґонсалвес Жуніор, Фашінал дос Бала­йос, Українська (Руська) Вулиця, Салтіньо, Тераса Крістіна, Пайол Вельо, Капівара, Імбуя та ін. У містечку та його околицях діяли товариства: імені Т. Шевченка, імені св. Стефана, «Просвіта», «Рідна школа», «Шкільна поміч», «Поміч». На честь Товариства імені Т. Шевченка на­звано площу в містечку. І. має одну з найкращих парафій у Бразилії. Першу капличку від­крили в одному з головних бараків. 1911 побудовано нову деревʼяну церкву (існувала до 1945). Серед вихідців з І. — низка церковних діячів, зокрема перший єпис­коп, народжений у Бразилії, — Є. Кривий, який спорудив 59 храмів у країні. 1921 до містечка з Галичини прибули Сестри Служебниці Непорочної Діви Марії, які за­ймалися на­вча­н­ня катехизму, української мови, пісень, традицій, вихова­н­ням юнацтва. 1945 освячено церкву Пресолодкого Серця Ісусового. Від 1948 діє Василіянський монастир, де на­вча­н­ня майбутніх єпис­копи В. Кобвич, Д. Ляхович, М. Мазур. 1981 побудовано нове приміще­н­ня, куди пере­ведено з м. Прудентополіс монастир Новіціят. Згромадже­н­ня. У містечку також є католицька церква, муніципальний шпиталь, 2 колегії, 2 банки, центральна пошта, фабрики (паперу, чаю), готель.