Іваненко Борис Васильович

ІВАНЕ́НКО Борис Васильович (20. 10. 1933, м. Канів Київ., нині Черкас. обл. — 13. 03. 2008, Київ) — архівіст, громадський діяч. Державні нагороди СРСР. Закін. Київський університет (1956), ВПШ при ЦК КПУ (1964). Працював журналістом (1956–66); від 1966 (з перервою) перебував на парт. роботі: 1979–89 — завідувач відділу культури ЦК КПУ; 1976–79 — перший заступник голови, голова Держ. комітету УРСР з телебачення і радіомовлення; 1989–96 — нач. Гол. архів. упр. при КМ України (водночас гол. ред. ж. «Архіви України»); 1996–98 — провідний науковий співробітник, 1998–2000 — директор Центр. держ. архіву громад. об’єднань України (усі — Київ). Зробив вагомий внесок у розвиток укр. архівістики: на поч. 1990-х рр. сприяв демократизації діяльності держ. архівів, зокрема розсекречуванню фондів КПУ та КДБ УРСР, брав участь у розробленні Закону України «Про національний архівний фонд і архівні установи» (1993); один із ініціаторів створення Укр. НДІ архів. справи та документознавства (1994); голова Спілки архівістів України (1999–2000). Входив до редколегій низки докум. вид., серед них — зб. документів та матеріалів «Колективізація і голод на Україні. 1929–33» (К., 1993), «Голод в Україні. 1946–1947» (К.; Нью-Йорк, 1996), «Українська Центральна Рада» (т. 1–2; К., 1996–97). Співзасн. і провід. діяч товариства «Чернігівське земляцтво». У Києві 2003 видано кн. «Доброзичливі ямби Бориса Іваненка».

Завантажити статтю