ІВАНИ́ЦЬКИЙ Вʼячеслав Едуардович (15. 11. 1944, с. Червоноволодимирівка Новоодеського р-ну Миколаївської обл. — 02. 07. 2022, Миколаїв) — художник-проєктант, майстер художнього текс­тилю. Чоловік Л. Іваницької. Заслужений діяч мистецтв України (2002). Член Національної спілки художників України (1984). Закінчив Харківський художньо-промисловий ін­ститут (1973; викладач С. Бесєдін, М. Шапошников). Від­тоді працював у Миколаєві: на заводах «Кри­стал» та мастильно-змащувальних систем (дизайнер, начальник бюро естетики); 1977–2004 — на Художньо-виробничому комбінаті Художнього фонду України (головний художник); в екс­периментальній студії при Спілці художників СРСР у Москві (1984–87). Сцено­граф Миколаївського українського театру драми та музичної комедії (1989–92). Основні галузі — монументальне і декоративно-ужиткове мистецтво. Учасник обласних, всеукраїнських та між­народних художніх ви­ставок від 1977. Мистецький стиль І. у килимарстві увібрав риси народного декору без надмірного стилізації та спроще­н­ня. Його дизайн органічно доповнює інтерʼєр новобудов; в обʼємному та площин­ному вирішен­ні та оформлен­ні використовує тонке нюансува­н­ня. Із дружиною створив гобелени «Миколаїв» (1980), «Пори року» (1991), «Простори Росії» (1992), «Тро­їсті музики» (1994) та завісу «Святкова» для Миколаївського українського театру драми та музичної комедії (1993). Спроектував низку громадських обʼєктів Пів­ден­ноукраїнської АЕС (Арбузинський р-н Миколаївської обл., 1980–85); ви­ставкових і музейні екс­позиції у Миколаєві, Києві, Москві; у Миколаєві — памʼятні знаки для міста (1984) та до 100-річчя миколаївського футболу (2009); екс­позицію про Олега Ольжича для середньої школи № 1 (2009).