ІВАНИ́ЦЬКИЙ Сократ Омелянович (08. 07. 1897, с. Чорнівка, нині Новоселицького р-ну Чернівецької обл. — 08. 07. 1974, Мюнхен) — історик права. Син О. Іваницького, чоловік І. Синенької-Іваницької. Від 1907 на­вчався у німецько-українській гімназії в Чернівцях. 1915 мобілізований до австро-угорської армії. Воював у складі Легіону УСС, командував сотнею, куренем. Пере­бував у таборах для інтернованих вояків УГА на території Чехо-Словач­чини. 1921 закінчив курси Торговельної академії у м. Райхенберґ (Німеч­чина, нині Ліберець, Чехія), 1925 — Карлів університет у Празі, де 1934 здобув ступінь доктора права. Працював в УВУ; від 1953 — в Українському технічно-господарському ін­ституті (обидва — Мюнхен): від 1964 — звичайний професор, 1964–66 — продекан, 1966–74 — проректор; водночас від 1954 — науковий спів­робітник Ін­ституту з ви­вче­н­ня історії культури народів СРСР, від 1957 — Ін­ституту з ви­вче­н­ня про­блем Східної Європи УВАН. Автор праць з історії права України часів Геть­манщини, серед яких — «Пере­яславський договір з 1954 р.: Правна якість заложеного цим договором від­ноше­н­ня договірних сторін» (Нью-Йорк; Детройт; Скрентон, 1954).