Іваниця Григорій Микитович

ІВАНИ́ЦЯ Григорій Микитович (30. 01. 1892, с. Шостка Черніг. губ., нині місто Сумської обл. — 24. 08. 1938, Пн.-східний табір, нині Магаданська обл., РФ) — мовознавець. Закінчив Ніжинський історико-філологічний інститут (нині Чернігівська обл.), Університет св. Володимира у Києві. Працював у Києві: викладач педагогіки, професор ІНО (1920–29); секретар Комісії Історико-філологічного відділу, Науково-педагогічної комісії ВУАН (1924–27) та член педагогічно-психологічної секції соціально-економічного відділу Інституту української наукової мови; співредактор ж. «Радянська освіта». Автор підручників з української мови, читанок для 6-ї і 7-ї груп трудової школи, робітничих факультетів, шкіл для дорослих «Шляхом життя» (1923; 1925; співавтори Я. Чепіга, Б. Якубський), для 5–7-ї груп труд. школи, робітничих факультетів, шкіл для дорослих «Шляхами життя» (у 2-х ч., 4 вид., 1926–28; співавтор Б. Якубський), для 3-ї та 4-ї груп труд. школи «Життя та слово» (у 2-х ч., 6 вид., 1926–29; усі — Київ); статей з термінології, методики навчання української мови, перекладознавства (зокрема, розглядав питання сприйняття українським читачем перекладів з античної літератури). У рецензії на збірку перекладів М. Зерова «Антологія римської поезії» (ж. «Голос друку», 1921, кн. 1) відзначив зміну загальної стратегії у перекладі античних творів, що окреслилася наприкінці 19 — поч. 20 ст.: «Перекладчик дбає про те, щоби передати не слово і речення, а поняття в прозі, поетичний образ в поезії». Заарешт. 18 серпня 1929 у справі СВУ. Засуджений 1930 до 6-ти р. позбавлення волі з суворою ізоляцією, висланий у с. Улья Краснояр. краю (РФ). Заарештований удруге 20 грудня 1937 за звинуваченням в антирадянській агітації та пропаганді, 21 лютого 1938 засуджений до 10-ти р. виправно-трудових таборів. Реабілітований 1988.

Рекомендована література

1. Шмігер Т. Історія українського перекладознавства ХХ сторіччя. К., 2009.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю