Іванівна

ІВА́НІВКА (до 2-ї пол. 19 ст. — Малобаранівка, до 1946 — Янівка) — селище міського типу Одеської області, райцентр. Знаходиться за 72 км від обл. центру та за 30 км від залізнич. ст. Буялик. Площа 9,7 км². Насел. 3113 осіб (2001, складає 89,7 % до 1989): українців — 81,7 %, росіян — 10,8 %, болгар — 4,3 %, молдаван — 1 %. Засн. наприкінці 18 ст. на землі майора Баранова. Від 1826 — містечко. У 1820-х рр. тут проживало 1,9 тис. осіб. Від 1858 — власність шляхтича Я. Лемпера, від імені якого й отримало назву Янівка. Від 1-ї пол. 19 ст. — один із робітн. ринків Херсон. губ. Перед весняними роботами до м-ка щороку прибували селяни з Київ., Поділ., Полтав., Черніг., Орлов., Тульс. губ. 1894–97 число зайшлих заробітчан зросло від 311 до 1444 осіб. 1912 у Янівці створ. початк. школу. До 1917 працювали 7 ковал., 2 фургонні, малярна і палітурна майстерні, млин. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від 10 серпня 1941 до 5 травня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни воювало 682 іванівці. Від 1946 — сучасна назва. Від 1962 — смт. Нині в І. працюють хлібоприймал. підприємство, млин, комбікорм. завод. У смт — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури (нар. ансамбль рос. пісні «Дуняша» і нар. театр естрад. мініатюр, зразк. хореогр. колектив «Фаворит»), б-ка, муз. школа, Іванівський історико-краєзнавчий музей; лікарня; спорт. комплекс. Виходить г. «Степові зорі». Реліг. громади: УПЦ МП, УГКЦ, свідків Єгови, євангел. християн-баптистів. Встановлено меморіал воїнам-визволителям, які загинули під час 2-ї світової війни, стелу воїнам-афганцям, пам’ятний знак жертвам голодомору і політ. репресій. Серед видат. уродженців — економіст Т. Галушкіна; письменник, журналіст Б. Дерев’янко; співаки нар. арт. України М. Огренич (на тер. муз. школи — погруддя) та засл. арт. України О. Татарченко.

Завантажити статтю