Іванов Вадим Тихонович
ІВАНО́В Вадим Тихонович (18. 09. 1937, м. Феодосія, нині АР Крим — 08. 04. 2022, Москва) — фахівець у галузі біоорганічної хімії. Доктор хімічних наук (1974), професор (1980), академік РАН (1987), дійсний член Російської академії сільськогосподарських наук (1991). Ленінська премія (1978), Державні премії СРСР (1985), РФ (1996, 2005, 2007), премія РАН імені Ю. Овчинникова (1992). Велика золота медаль РАН імені М. Ломоноcова (2010). Державні нагороди СРСР і РФ. Закінчив Московський університет (1960). Від 1963 працював в Інституті біоорганічної хімії РАН (Москва): від 1971 — завідувач лабораторії хімії пептидів, від 1972 — заступник директора, від 1988 — директор. Водночас від 1980 — у Московському університеті: від 1988 — завідувач кафедри біоорганічної хімії. Від 1995 — заступник академіка-секретаря, від 1996 — академік-секретар Відділення фізико-хімічної біології РАН, від 2002 — керівник Секції фізико-хімічної біології та заступник академіка-секретаря Відділення біологічних наук. Наукові дослідження вченого повʼязані з хімією фізіологічно активних сполук і білково-пептидних речовин. Розробив загальні методи одержання депсипептидів, здійснив повний хімічний синтез низки природних депсипептидів (1970–75); встановив просторову будову пептидів у розчині, конформацію низки синтетичних пептидів, пептидних антибіотиків, гормонів, токсинів, нейропептидів; відкрив понад 100 нових ендогенних пептидів; виявив здатність мембранноактивних комплексів (іонофорів) утворювати ліпофільні комплекси з іонами металів, розшифрував їхню структуру, зʼясував причини іонної селективності іонофорів (1969–80); довів можливість регулювання потоку іонів у мембранних системах; визначив просторову будову антибіотика граміцидину С, тканинного гормону брадикініну (1970, 1975); створив 2 лікарські препарати. Спільно з М. Шемякіним та Ю. Овчинниковим встановив, що депсипептиди є хімічним інструментом вивчення іонного транспорту крізь мембрани (1969); з Ю. Овчинниковим виявив конформаційні особливості та механізм дії іонофорів валіноміцину й енніатинів. Головний редактор журналу «Биоорганическая химия» (від 1988). Під його редакцією вийшли підручники «Физико-химические методы изучения биополимеров и низкомолекулярных биорегуляторов» (1992) і 4-томна монографія «Проблемы протеинов» (1995; 1996; 1997; 2000; усі — Москва).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Мембранно-активные комплексоны. Москва, 1974; A peptide construct containing B-cell and T-cell epitopes from the foot-and-mouth disease viral VP1 protein induces efficient antiviral protection // Vaccine. 1999. Vol. 17(6); Crystal structure of an anti-interleukin-2 monoclonal antibody Fab complexed with an antigenic nonapeptide // Protein Science. 2001. Vol. 10(8); Antitumor effect of valorphin in vitro and in vivo: combined action with cytostatic drugs // Cancer Biology and Therapy. 2005. Vol. 4(1); Gramicidin A-based peptide vector for intracellular protein delivery // Biochimica et Biophysica Acta. 2008. Vol. 1778(10) (усі — співавт.).
