Іванов Михайло Гаврилович

Визначення і загальна характеристика

ІВАНО́В Михайло Гаврилович (1877, м. Бахмут, нині Артемівськ Донец. обл. — листопад 1919, м. Катеринослав, нині Дні­пропетровськ) — композитор, музично-громадський діяч, педагог. Закін. юрид. факультет Університету св. Володимира у Києві, навч. у Моск. консерваторії (кл. С. Танєєва). Від 1914 — у Катеринославі: викл. теорії музики, гармонії та опер. кл. Муз. училища, музики і співу — приват. (немуз.) навч. закладів; чл. «Просвіти»; засн. Укр. муз.-драм. школи (1918), ініціатор створе­н­ня Укр. муз. товариства; кер. муз. сектору від­ділу мистецтв губнаросвіти (1918–19). Активно під­тримав реорганізацію Катериносл. муз. училища в Консерваторію, від­криту урядом Директорії (лютий 1919). Роз­стріляний «за участь у замаху на життя батька Н. Махна». Автор низки статей (у рукописах) про укр. джерела в муз. творах рос. композиторів, зокрема «Дещо про мистецький світо­гляд П. І. Чайковського та М. А. Римського-Корсакова». Творча спадщина не збереглася.

Тв.: опери — «Травнева ніч» (за М. Гоголем), дит. опера «Принц-свинопас» (за Г.-К. Андерсеном; обидві — лібрето В. Атаманюка); соло­співи — «На чужині», «Наче море в краях полудневих», «І нелюба свого», «Лебеді плавають», «Коли хочеш знати, серденько» (усі — сл. Олександра Олеся), «Вечір» (сл. Т. Шевченка), «Вечір тане в без­краї рожевому» О. Толстого, «Сто літ» Я. Полонського, О. Апухтіна (обидва — в укр. перекл. В. Атаманюка); 5 вальсів; хори; мелодекламації.

Літ.: Музична спадщина М. Г. Іванова // Вир революції: Літ.-мист. зб. губнаросвіти. Катеринослав, 1921, лип.; Атаманюк В. Памʼяти музики. На пʼяту річницю замордува­н­ня М. Г. Іванова // Зоря. Катеринослав, 1925, груд.; Рябцева І. Поверне­н­ня з забу­т­тя...: М. Г. Іванов — викладач, композитор, громад. діяч // Мистецтво та освіта сьогоде­н­ня. Х., 2007. Вип. 18.

І. М. Рябцева

Завантажити статтю