ІВА́НОВ Петр Іванов (Иванов Петър Иванов; жовтень 1847, м. Стара Загора, нині Болгарія — 02. 02. 1927, там само) — болгарський поет, пере­кладач. Член Болгарського літературного товариства (1884). На­вчався у Белґрадській духовній семінарії (1864–70). Учителював. Брав участь у Старозагорському (1875) та Априлському (1876) пов­ста­н­нях. Автор популярних патріотичних пісень («Вперед, болгарине, у бій!..», «Ох, друзі, чуйте мене»). Ві­домий як пере­кладач творів Г. Чоке, В. Гюґо, М. Йованович. На творчості І. по­значився вплив поезії Т. Шевченка, чиї мотиви він запозичував. У власній збірці «Стихотворения» (Цари­град, 1875) пред­ставив і пере­клади творів Б. Радичева, О. Пушкіна, М. Лермонтова та Т. Шевченка (поема «Хустина», образний зміст, ритм і роз­мір якої в цілому пере­дано, але рим не дотримано). Залишив спогади «Въспоминания от разбърканите времена» (Пловдив, 1884). У 1925 ви­йшла його збірка ви­браних творів «Въздишки и сълзи».