Зайцев Євген Петрович
ЗА́ЙЦЕВ Євген Петрович (27. 08. 1940, м. Орша Вітеб. обл., Білорусь — 13. 07. 2001, Миколаїв) — майстер різьблення на дереві, режисер. Заслужений майстер народної творчості України (1992). Закін. Моск. інститут культури (1967). Відтоді працював у його Тамбов. філії (РФ): 1969–72 — завідувач кафедри режисури і актор. майстерності. 1974–2001 (з перервами) — у Микол. філії Київ. університету культури і мистецтв: професор кафедри декор.-приклад. мистецтва. Під його керівництвом поставлено вистави за творами Ф. Достоєвського, А. Чехова, Ф. Ґарсіа Лорки та ін. 1979 — голова твор. обʼєдн. нар. майстрів «Прибужжя». 1979–88 — різьбяр Микол. худож.-вироб. комбінату. Створював декор. панно на основі поєднання традиц. мотивів рельєф. і геом. різьблення. Автор образів нар. майстрів, істор. постатей, композицій на екол. тематику. Учасник обл., всеукр., всесоюз., міжнар. мистецьких виставок від 1977. Персон. — у Миколаєві (1986, 1989, посмертні — 2002–03, 2007), Москві (1990). Окремі роботи зберігаються у Микол. худож. і краєзнав. музеях.
Додаткові відомості
- Основні твори
- декор. панно — «Відун» (1978), «Сіяч» (1985), «Сурмач» (1987); горельєфи — «Коваль», «Легенда» (обидва — 1979), «Корабельних справ майстер», «Ласкаво просимо» (обидва — 1980), «Кравець» (1981), «Казка про рибалку й рибку», «Лісоруб», «Сократ» (усі — 1982), «Скіфська баба», «Привіт, пташко!» (обидва — 1983), «Бондар» (1984), триптих «Хліб» (1985), «Книголюб» (1986), «Сторож», «Музикант» (обидва — 1987), «Моління дощу» (1989), «Пічник» (1990), «Дисонанс», «Непримиренний» (обидва — 1991), «Вихід» (1993), «Давид» (1994), «Згадай, дідусю!», «Пророк» (обидва — 1995); скульптури — «Баба Яга», «Карлсон» (обидві — 1980), «Буратіно», «Лісовик» (обидві — 1981).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
