Зайчук Володимир Ігнатович

Визначення і загальна характеристика

ЗАЙЧУ́К Володимир Ігнатович (01. 07. 1921, с. Тростянець, нині Ківерців. р-ну Волин. обл. — 12. 05. 1996, Київ) — право­знавець. Батько О. Зайчука. Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. Закін. Львівський університет (1954). Від 1940 працював нар. слідчим прокуратури м. Володимир-Волинський (Волин. обл.); від 1941 — слідчий прокуратури у рад. армії; після війни — спів­роб. упр. військ. комен­данта Берліна рад. військ. адміністрації, нач. навч. частини (до 1948) центру з під­готовки офіцер. складу рад. армії в Берліні. Учасник параду Пере­моги союз. військ у Берліні 7 вересня 1945. 1950–53 — голова Рівнен. обл. суду; 1953–62 — за­ступник Міністра юстиції УРСР; 1962–63 — за­ступник голови, 1963–70 — голова Верхов. Суду УРСР; 1970–90 — Міністр юстиції УРСР. Водночас 1957–64 — гол. ред. ж. «Радянське право». Був головою редколегії вид. «Систематическое со­брание действующего законодательства Украинской ССР» (т. 1–28, К., 1975–83). Депутат ВР УРСР 6–8 скликань.

Пр.: Демократичні принципи діяльності радянського суду. 1965; Советская судебная система и ее демократическая сущность. 1977; Дальнейшее совершенствование правового воспитания. 1984 (усі — Київ).

О. Л. Копиленко

Завантажити статтю