«ЗАКАРПА́ТСЬКИЙ АРМАТУ́РНИЙ ЗАВО́Д» — під­приємство металургійної галузі промисловості. Роз­таш. у смт Кобилецька Поляна Рахів. р-ну Закарп. обл. Засн. 1770 держ. ка­значей. канцелярією (гол. власник — Віден. придворна казна) як металооб­робне під­приємство з виготовле­н­ня інструменту (сокири, пилки тощо) для роз­робки лісів, с.-г. робіт, а також ланцюгів, якорів. 1776 уведено в дію першу плавил. піч продуктивністю 1540 кг сталі високої якості. 1779 випуск чавуну становив 135 т щороку. Під час рев. подій в Ав­стрій. імперії 1848 завод освоїв випуск зброї. На поч. 1850-х рр. проведено рекон­струкцію заводу, зокрема удосконалено технологію плавле­н­ня металу та роз­ширено процес виробництва, збудовано нові плавил. печі та встановлено нові вер­стати. Шоста частина виробів використовувалася на Солотвин. соляних копальнях і в місц. ліс. промисловості, решта вивозилася за межі Закарпа­т­тя. На поч. 1870-х рр. на під­приємстві працювали 114 по­стій. і 30 сезон. робітників. Від 1903 ливар. завод пере­бував у приват. власності віден. під­приємця Й. Братмана; у березні 1945 — націоналізований і отримав назву «Інтернаціонал». 1959–60 роз­ширено і реконстру­йовано ливар. цех, в результаті чого випуск чавун. литва зріс майже у 10 разів. Від 1964 — сучасна назва. Від­тоді під­приємство спеціалізується на випуску кранів для газ. і нафт. пром-стей та трубо­провід. продукції. Значно зросла кількість працівників: від 450 (1964) до бл. 600 (1965) осіб, макс. їх кількість (1100 осіб) була у 1980–90-х рр. 1967 завод роз­почав виготовле­н­ня арматури з кольор. сплавів. Продукція під­приємства екс­портувалася у 30 країн світу. На замовле­н­ня Угорщини завод виготовив значну партію вин­них пресів. Від 1994 — ВАТ. У структурі — ливарно-мех. та деревооб­робно-ремонт. цехи, транс­порт­на та ковал.-пресова дільниці тощо. Осн. продукція: пром. трубо­провід­на арматура із сірого чавуну і кольор. сплавів (крани, засувки), а також садово-город. та господар. інструмент. Тривалий час під­приємство очолювали Ю. Лукачук (1944–53), Ю. Отроба (1953–60), О. Тимченко (1961–81), П. Павлюк (1986–95), І. Микитенко (2004–10). У 2010 ліквідоване у звʼязку з банкрутством.