ЗА́ЛЬЦБУРҐ (Salzburg) — столиця одно­ймен­ного краю в Австрії. Знаходиться біля пів­нічного під­ніж­жя Альп, на р. Зальцах. Площа 65,678 км2. Населе­н­ня 147,5 тис. осіб (2010). Вперше згадується у документах близько 755. Від кінця 8 ст. — у володін­ні баварських герцогів, 1275–1803 — архі­єпис­копів. 1287 отримав міське право. 1800 окуповано французькими військами, від 1803 — у складі володінь герцога Фердинанда III Тосканського. 1806 ві­ді­йшов до Австрії. 1810–16 — у складі Баварії. Від 1850 (остаточно 1861) — само­стійна ав­стрійська корон­на земля зі статусом герцогства, від 1869 — адміністративний центр одно­ймен­ної землі. 1938–45 входив до складу Німеч­чини. Під час 2-ї світової війни 40 % міських споруд зруйновано. 1945–55 — в американській зоні окупації. З. — значний центр торгівлі, банківсько-фінансових і страхових операцій. У промисловості пере­важають дрібні та середні під­приємства, провід­ні галузі — машинобудува­н­ня і металооб­робка. У З. роз­ташоване головне під­приємство між­народного концерну «Palfinger Group», фабрики «Mayer & Co Beschläge GmbH», «Hallein». Великий транс­порт­ний вузол: автобани зʼ­єд­нують З. з містами Австрії та Німеч­чини (Ві­день, Мюнхен, Ін­нсбрук, Леобен); залізничні — з Італією, Словенією та Балканськими країнами. Між­народний аеропорт — Максґлан. З. — значний науково-освітній (університети — Паріса фон Лодрона, прикладна наука, медичний, музики та сценічного мистецтва «Mozаrteum») і туристський осередок. Серед музеїв — «Кароліно Ауґустеум», «Будинок природи», сучасності, інструментів; театрів — «Ландестеатер», «Шаушпільхаус», маріонеток, вуличний. З. — один із провід­них у Європі центрів музичного мистецтва. У місті від­буваються числен­ні між­народні музичні фестивалі, найві­доміші з яких — Зальцбурзький (літній) і «Тиждень Моцарта» (зимовий). Архітектурні памʼятки: бенедиктинські монастирі св. Петра (6–7 ст., чоловічі) і Нон­нберґ (7 ст., жіночі), барокові кафедральні собори св. Руперта (1614–28), церкви 17–18 ст.; фортеця Гоензальцбурґ (1077), Ратуша (1407), палаци — Гел­льбрунн (1613–15), Леопольдскрон (18 ст.), палацово-парковий ансамбль Мірабель (1606); будинок, де мешкав 1773–80 В.-А. Моцарт (нині діє музей). Історичний центр З. включений до списку Світової спадщини. 1945–50 у З. й околицях проживало від 4 до 8 тис. українців у таборах пере­міщених осіб, діяли католицька і православна парафії, видавництво тижневика «Нові дні» й щоден­ника «Остан­ні новини», гімназія, низка культурно-освітніх і спортивних товариств. Від 1951 З. — осідок Українського центрального допомогового обʼ­єд­на­н­ня в Австрії. Нині в З. й околицях мешкає близько 250 українців. По­близу З. у с. Ґредіґ є український цвинтар, де поховано близько 300 осіб — жертв 1-ї світової війни, еваку­йованих з Волині.