Занков Леонід Володимирович

Визначення і загальна характеристика

ЗАНКО́В Леонід Володимирович (10(23). 04. 1901, Варшава — 27. 11. 1977, Москва) — педагог. Доктор педагогічних наук (1943), академік АПН РРФСР (1955). Закін. Моск. університет (1925). Від 1929 працював в установах АПН РРФСР, зокрема в Ін­ституті дефектології: 1944–47 — директор; 1951–77 — в НДІ теорії та історії педагогіки: до 1955 — за­ступник директора з наукової роботи, від­тоді — зав. лаб. екс­перим. дидактики; водночас — викладач, завідувач кафедри дефектології Моск. пед. університету. Ви­вчав особливості памʼяті, мисле­н­ня і мовле­н­ня ро­зумово від­сталих дітей, про­блеми взаємозвʼязку навч. та роз­витку особистості, оптимал. по­єд­на­н­ня у навч. процесі словес. і наоч. засобів. Працював над створе­н­ням системи початк. навч., спрямованої на під­вище­н­ня якості засвоє­н­ня знань і всебіч. роз­виток дитини.

Пр.: Очерки психологии умствен­но от­сталого ребенка. 1935; Память школьника, ее психология и педагогика. 1944; О предмете и методах дидактических ис­следований. 1962; Дидактика и жизнь. 1968; Обучение и развитие. 1975 (спів­автор); Из­бран­ные педагогические труды. 1990 (усі — Москва).

В. І. Бондар

Завантажити статтю