Заохочення
ЗАОХО́ЧЕННЯ — засіб психологічно-педагогічного впливу, спрямований на визнання і схвалення успішного виконання учнями завдань або їхньої поведінки, а також стимулювання мотивації досягнення та підвищення впевненості особистості у власних здібностях і можливостях. Осн. формами З. у школі є схвалення, подяка, нагорода. Крім прямих форм, існують опосередковані: почесні й відповідал. доручення учням, формування схвал. ставлення колективу до досягнень певного учня тощо. З. як визнання позитив. результатів діяльності є джерелом бажання школяра поліпшити досягнуте, породжує приплив енергії, задоволення та інтерес. Переживання успіху — важлива умова продуктив. засвоєння знань, підвищення їхнього рівня у процесі навч. діяльності. З. як авансування (у разі виявлення педагогом оптимістич. очікувань щодо можливих успіхів дитини) стимулює такі утворення самосвідомості, як «Я-образ», самооцінка та рівень прагнення до успіху. Ефективність позитив. очікувань педагогів від учнів експериментально довели амер. психологи Р. Розенталь і Л. Якобсон. З. підвищує віру школяра у власні сили, викликає бажання виявити себе з кращого боку, стверджує цінність влас. «Я» як чл. клас. колективу. Застосування педагогом різних форм З. вимагає від нього психол. компетентності, оскільки важливо враховувати індивід. особливості учня, зокрема його схильність недооцінювати чи переоцінювати себе, чутливість до міри справедливості оцінки результатів діяльності, передбачати, як сприймуть похвалу учня ін. чл. клас. колективу, дозувати частоту З.
Рекомендована література
- Белкин А. С. Ситуация успеха. Как ее создать; Блага К., Щебек М. Я — твой ученик, ты — мой учитель (обидві — Москва, 1991).
Завантажити статтю
